За даними слідства, ці особи передавали російським військовим награбоване майно, користувалися викраденими автомобілями для перевезення зброї та боєприпасів і вдавалися до насильства проти місцевих мешканців, які не бажали співпрацювати з окупантами.

Попри тяжкість обвинувачень, суддя Олександр Гришко постановив утримання під вартою з альтернативою застави по 908 400 гривень для кожного. Це рішення викликало різку реакцію правозахисної ініціативи «Правотворець», яка наголошує: під час воєнного стану відповідно до частини 6 статті 176 КПК України можливість внесення застави для обвинувачених у державній зраді має бути виключена.

Правозахисники також зафіксували ознаки недобросовісної роботи прокурора: він не допитував обвинувачених, не долучив важливі докази, а також неформально взаємодіяв зі звинуваченими та публічно заперечував наявність складу держзради — усупереч пред’явленому обвинуваченню. Окремо вказано, що один з фотодоказів, який прокурор відмовився подавати, згодом опинилося в руках сторони захисту.

«Правотворець» вважає цю ситуацію прецедентом, який може уможливити масовий викуп колаборантів із в’язниць, і закликає до розслідування, зокрема щодо витоку матеріалів справи.

Чому це важливо знати

Рішення суду у справі про держзраду, яке дозволяє вихід на свободу під заставу в умовах воєнного стану, створює небезпечний прецедент — юридично і морально. Воно демонструє потенційну корозію судової та прокурорської системи й підриває довіру суспільства до спроможності держави карати зрадників під час війни.