На смітнику на Микільсько-Слобідській вулиці знайшли частини вітражної композиції «Симфонія світла» — твору художника-монументаліста Дениса Кутняхова, створеного у 2010 році для дитячої музичної школи №13 імені Глінки. Вітражі, які прикрашали стелю приміщення, були викинуті під час ремонту, а разом із ними — знищено сценічний декор і розписи.

Автор — у шоці, школа вибачається

«Це дійсно моя робота. Чесно кажучи, в шоці. Якщо ця інформація правдива, то не розумію, чим саме ця вітражна композиція не сподобалась ідеологам і виконавцям того дійства», — написав Кутняхов.

Іронічно, що зображення одного з вітражів досі використовується на офіційній фейсбук-сторінці музичної школи, хоча сам об’єкт знищили.

Дослідниця модернізму Ельміра Еттінгер, яка оприлюднила знахідку, зазначила, що вітражі викинули далеко від самої школи, що ускладнило їх ідентифікацію. Однак ситуація несподівано змінилася — вітражі знайшли та зберегли.

Новий шанс для «Симфонії світла»

Про порятунок мистецтва повідомила Олена Борисова, яка разом із Євгеном Требухом виявила фрагменти і передала їх на реставрацію. Найкраща новина — реставрувати їх буде сам автор, Денис Кутняхов. Митець вже погодився оживити власну роботу, тож «Симфонія світла» **знову зазвучить — ще яскравіше, ще чистіше».

Що відомо про сам твір

• Композиція була створена у 2010 році в межах проєкту оновлення парадного входу музичної школи №13.
• Вітраж із орнаментом каштанів був вмонтований у стелю та підсвічував простір м’яким кольоровим світлом.
• Це — зразок сучасного монументального мистецтва, яке рідко трапляється у закладах такого типу.

Чому це важливо знати

Ця історія — не лише про втрату, а й про шанс на відновлення. У час, коли українська культурна спадщина потерпає від війни, байдужість і некомпетентність у мирному Києві можуть бути не менш руйнівними. Втім, приклад «Симфонії світла» доводить, що громадянська увага, відкритість митців і активна позиція спільноти здатні змінити хід подій. Це також нагадування про потребу фіксації та обліку сучасних об’єктів мистецтва, щоби жоден із них не зник безслідно — ані фізично, ані культурно.