За інформацією Судово-юридичної газети, Печерський районний суд міста Києва залишив під вартою військовослужбовця взводу охорони Збірного пункту Київського міського ТЦК та СП, який підозрюється у перевищенні повноважень під час виконання службового завдання по «поставці мобілізаційних ресурсів» — саме так це формулюється в офіційних рішеннях судів.

Йдеться про смерть мобілізованого киянина Н., якого двічі повертали з навчальних центрів через стан здоров’я. Попри явні протипоказання — алкогольну залежність, травму стегна та варикоз — його продовжували включати в мобілізаційні партії.

У ніч на 9 травня, під час зворотного маршруту до Києва, Н. після вживання енергетика Revo почав конфліктувати з представниками ТЦК. У відповідь один із військовослужбовців жорстоко побив його — ударами в обличчя, шокером, головою об підлогу, ногами по голові, а також стрибав на грудну клітину. Побиття відбувалося протягом усього шляху, офіцери не реагували.

По прибуттю на збірний пункт на Зрошувальній, 17А, тіло чоловіка витягли за ноги з автобуса й кинули на плац. Медики, які прибули пізніше, лише констатували смерть.

Судмедекспертиза зафіксувала поєднану травму голови і грудної клітки, переломи ребер, ушкодження внутрішніх органів — все це вказує на тривале та системне побиття.

Судовий розгляд

• 11 травня ДБР повідомило про підозру за ч. 5 ст. 426-1 ККУ — перевищення військовою службовою особою влади із застосуванням насильницьких дій, що спричинило тяжкі наслідки в умовах воєнного стану.
• 12 травня Печерський суд обрав запобіжний захід — тримання під вартою на гауптвахті на 60 днів.
• 2 липня Київський апеляційний суд підтвердив це рішення — попри прохання захисту про домашній арешт через дитину, матір та стан здоров’я підозрюваного.
• 4 липня строк тримання під вартою продовжено до 11 серпня.

Чому це важливо знати

Цей випадок демонструє глибоку кризу в системі мобілізації та контролю за діями працівників ТЦК. Смерть людини, яку армія неодноразово визнавала непридатною, сталася не на фронті, а в автобусі, під час внутрішнього переміщення в тилу. Подібні трагедії підривають довіру до військових структур, дискредитують систему оборони та вимагають системного перегляду кадрових, медичних і юридичних механізмів мобілізації. Відповідальність має бути не лише індивідуальною, а й інституційною.