Весняний наступ Росії і загроза Дніпру

Українські сили, зазнавши втрат у Курській області, вимушені були відступити. Тепер під загрозою опинилися Суми, а також посилилися бої за Торське, Часів Яр, Покровськ і Запоріжжя. Виснаження особового складу, нестача ППО та обмежені мобілізаційні ресурси ускладнюють оборону.

Начальник Генштабу ЗСУ генерал Олександр Сирський заявив, що попри заяви Кремля про припинення вогню на травневі свята, окупанти лише посилили атаки. Прессекретар Путіна Дмитро Пєсков, навпаки, запевняє, що дії Кремля — «абсолютно правильні» і що перемога — це «обов’язок Росії».

П’ять найстрашніших видів зброї на фронті

Полковник Маркус Райснер (Markus Reisner) — провідний австрійський військовий аналітик і викладач Theresianische Militärakademie — назвав Welt п’ять найжорстокіших типів зброї, які змінили характер цієї війни:

1. Дрон-дракон (Flammenwerfer-Drohnen)

Ці дрони діють як літаючі вогнемети (flying flamethrowers), скидаючи терміт — горючу суміш алюмінію або магнію з оксидами різних металів, що нагрівається до 2400°C. Вони спалюють укриття, пробивають бункери та завдають глибоких опіків. Застосовуються обома сторонами, особливо в лісосмугах, де часто маскується техніка.

«Терміт плавить навіть броню. Солдати під його дією часто гинуть у страшних муках», — зазначає Райснер.

2. Флешетні боєприпаси (Flechette-Munition)

Це снаряди, які розлітаються на тисячі мініатюрних металічних стріл (metal darts). Один снаряд вивільняє до 8000 таких «пір’їнок», які пронизують бронежилети, шоломи і людське тіло, завдаючи болісних ран. Подібні ураження були виявлені в жертвах у Бучі та Ірпені.

«Ця зброя не просто вбиває — вона знущається з тіла», — підсумовує Райснер.

3. Дрони-бомбардувальники Vampire (Vampir-Drohnen)

Дрони Vampire («Вампіри») — українські багатороторні дрони з тепловізорами, які вночі скидають міни або ракети вагою до 15 кг. Вони здатні долати 10 км, залишаються стійкими до РЕБ і наводяться на живу силу, техніку, склади.

Росіяни називають їх «нічним жахом», «Бабою-Ягою, йдеться в публікації.

4. Вогнеметні системи ТОС (TOS-Flammenwerfer)

ТОС-1 та ТОС-2 — реактивні системи залпового вогню з термобаричними зарядами (thermobaric warheads). Вони створюють вогняну кулю, а потім — вакуум, що висмоктує кисень. Такі вибухи спричиняють розрив легенів, внутрішніх органів, барабанних перетинок.

«Жодного шансу на виживання. ЦРУ вважає цю зброю формою терору», — зазначає Райснер.

5. FPV-дрони (First-Person-View-Drohnen)

Ці дрони керуються оператором у реальному часі, як у відеогрі, і наводяться з точністю до сантиметра. Вони проникають в окопи, будівлі, навіть бомбосховища, вбиваючи або калічачи солдатів.

«Поле бою стало повністю прозорим. Втекти неможливо», — говорить Райснер.

Зафіксовані випадки, коли солдати скоювали самогубство при наближенні FPV-дронів, щоб уникнути повільної і болісної смерті.

Чому це важливо знати

Матеріал Крістофа Шільца (Christoph B. Schiltz) показує нову фазу війни, в якій нові технології не просто змінюють давніші засоби ураження — вони змінюють саму природу конфлікту. Це вже не класичне зіткнення армій, а тотальне полювання на людину — в режимі реального часу, без перепочинку, без лінії фронту, де смерть може прийти в укритті, вночі, з неба, без попередження.

Це не лише виклик для військових стратегій — це удар по гуманітарних цінностях, психіці, медичним системам і міжнародному праву. Йдеться про деформацію базових уявлень про війну, які формувались у ХХ столітті: від Женевських конвенцій до принципу розрізнення між комбатантами й цивільними.

Україна сьогодні перебуває в епіцентрі техногенної війни нового типу (technogenic warfare of a new kind), де нелюдські системи — як-от дрони з режимом FPV чи термобаричні ракети — стирають межу між воїном і жертвою, бо кожен, хто потрапляє в зону досяжності таких технологій, опиняється в однаково беззахисному становищі.

Солдати, фактично, більше не мають шансів на протидію, як у традиційних боях; цивільні — не мають шансів на уникнення; а війна перестає бути змаганням армій і перетворюється на машинне полювання без правил і надії на виживання.

Цивілізаційна норма (civilizational norm) — це умовна межа, за якою війна залишається війною між людьми, а не масовим, автоматизованим винищенням. Знищення цієї межі означає, що технологічна ефективність починає підміняти моральний вибір, а терор — стає стратегічною метою.

Інакше кажучи: якщо така модель війни буде прийнята або залишиться без відповіді, — це стане новим стандартом для авторитарних режимів у всьому світі.

Саме тому важливо не лише документувати факти, а й називати речі своїми іменами: це — виклик самому поняттю гуманності у XXI столітті.