На вечірній пресконференції Путін охарактеризував розмову як «відверту, предметну та корисну». За його словами, він подякував Трампу за «підтримку ідеї поновлення прямих переговорів з Україною», які, як він стверджує, «були перервані українською стороною ще у 2022 році».

«Ми маємо визначити найбільш ефективні шляхи до миру», — заявив Путін. Він повідомив, що Росія готова працювати над меморандумом, який визначатиме принципи можливого мирного договору, включаючи строки, етапи та потенційне припинення вогню «у випадку досягнення відповідних домовленостей».

Позиція Вашингтону: тиск і стримані очікування

Офіційна реакція Білого дому на переговори була стриманою. Однак віцепрезидент Джей Ді Венс напередодні зустрічі висловив розчарування відсутністю прогресу.

«Ми відчуваємо, що опинилися в глухому куті», — заявив Венс журналістам під час візиту до Риму. За його словами, якщо Росія не продемонструє готовність до компромісів, США «будуть змушені сказати: це не наша війна».

За повідомленнями американських медіа, Трамп спершу зателефонував Володимиру Зеленському, а вже потім — Путіну. Таке коригування послідовності може свідчити про бажання США уникнути звинувачень у надмірних поступках Кремлю.

Що таке «меморандум»

Запропонований документ — це не мирна угода, а попередній політичний текст, що має окреслити базові рамки майбутніх переговорів. Ймовірно, він міститиме:

• Формулювання щодо територіальної цілісності
• Питання безпекових гарантій
• Можливі умови тимчасового припинення вогню
• Формат міжнародного посередництва

Такий формат дозволяє США зберегти дипломатичну ініціативу, а Кремлю — не втратити обличчя, уникаючи повноцінних зобов’язань щодо капітуляції чи замороження конфлікту.

Паралельні переговори у Стамбулі

Раніше, 16 травня, делегації Росії та України зустрілися в Стамбулі за посередництва Туреччини. Хоча суттєвого прориву досягнуто не було, сторони домовилися про найбільший з початку війни обмін — по 1000 військовополонених з кожного боку.

Президент Зеленський повідомив, що під час переговорів російська сторона висловлювала «завуальовані погрози» щодо готовності продовжувати війну на невизначений термін. Українська сторона наполягає на безумовному 30-денному припиненні вогню як першому кроці до змістовного діалогу.

Реакція Києва: готовність до діалогу, але з червоними лініями

Володимир Зеленський оголосив про створення постійної національної переговорної групи та підтвердив принципову готовність до особистої зустрічі з Путіним «для вирішення ключових питань».

«Україна не боїться прямих переговорів», — наголосив український президент.

При цьому він чітко окреслив червоні лінії для Києва: захист життя цивільних та територіальна цілісність. Передумовою до будь-яких змістовних переговорів має стати реальне, а не декларативне припинення вогню.

Аналіз: дипломатичний маневр чи реальний шлях до миру?

«Меморандум» — це насамперед дипломатичний інструмент, а не готова мирна угода. Для США він дозволяє демонструвати активну участь у процесі врегулювання, зберігаючи тиск на Росію. Для Путіна — створити образ конструктивного учасника переговорів без реальної зміни стратегічного курсу.

Ризики:

• Росія може використати паузу для перегрупування та відновлення військового потенціалу
• Тимчасове зниження інтенсивності бойових дій не гарантує сталого миру
• Адміністрація Трампа може поступово знижувати рівень підтримки України, передаючи відповідальність європейським партнерам

Можливості:

• Формат «меморандуму» потенційно дозволяє залучити ширше коло міжнародних гравців
• Переговори в Стамбулі підвищують роль Туреччини як впливового регіонального медіатора
• Досягнуті домовленості про обмін полоненими — важливий гуманітарний успіх

Чому це важливо

Попри обґрунтований скептицизм, поточна ініціатива є першою структурованою спробою зрушити мирний процес з мертвої точки. Україна вже має гіркий досвід із «меморандумами» — Будапештський меморандум 1994 року, за яким країна відмовилась від ядерної зброї в обмін на «гарантії безпеки», виявився пустим папірцем, коли один із його підписантів — Росія — розпочала агресію.

Від того, чи перетвориться новий «меморандум» на місток до реальних переговорів чи на чергову дипломатичну пастку, залежатиме не лише майбутнє України, але й безпекова архітектура всієї Європи на найближчі роки. Будь-які домовленості потребуватимуть не декларативних, а конкретних механізмів виконання з боку Росії — держави, яка систематично порушувала всі попередні міжнародні угоди.

Для України критично важливо зберігати чітку й принципову позицію, не повторюючи помилок минулого. Для західних партнерів — продемонструвати, що вони засвоїли уроки Будапештського меморандуму і здатні забезпечити реальні, а не паперові гарантії міжнародного права та територіальної цілісності.