Загинув у бою на Запорізькому напрямку

Журналістка Наталія Чангулі, яка багато років знала Карпюка, розповіла, що він загинув у бою на Запорізькому напрямку разом із двома військовими зі своєї групи. За її словами, попри вік, пережиті війни, ув’язнення та російський полон, він прагнув повернутися на фронт.

«Жив як вікінг і загинув як вікінг», — сказала Чангулі.

Про загибель Карпюка 20 вересня повідомили у фейсбуці політик Артур Палатний, громадський діяч Юрій Гончаренко та колишній заступник голови СБУ Віктор Ягун. Інших подробиць щодо обставин загибелі не повідомляли.

Однокласник чекав його в рідному селі

Провести Карпюка в останню путь приїхав його однокласник Анатолій із Великого Житина на Рівненщині. Востаннє вони говорили телефоном у липні. Карпюк планував приїхати до села, щоб разом упорядкувати місце поховання свого діда, але не встиг.

Колишні політв’язні ініціювали петицію

Попрощатися з Карпюком прийшов і журналіст, колишній політв’язень Кремля Роман Сущенко. Вони познайомилися у 2019 році, коли їх разом повертали в Україну з російського ув’язнення.

Після звільнення Сущенко та інші колишні політв’язні підтримували зв’язок із Карпюком. Тепер вони ініціювали петицію про присвоєння йому звання Героя України посмертно, її оприлюднили на сайті президента. Як ми раніше писали, посмертно звання Героя України отримав Андрій Парубій.

Від заводу «Газотрон» до російської в’язниці

Микола Карпюк народився 21 травня 1964 року у Великому Житині на Рівненщині. Після школи працював токарем на рівненському заводі «Газотрон», у 1982–1984 роках служив в армії. Згодом працював на льонокомбінаті, заводі тракторних запчастин і журналістом газети «Наша справа».

Карпюк очолював рівненський осередок Української національної асамблеї та був одним із керівників УНА-УНСО. У 1998 і 2002 роках балотувався до Верховної Ради за списками організації.

За участь в акції «Україна без Кучми» у 2000–2001 роках його засудили до 4,5 року ув’язнення. У 2015 році Європейський суд з прав людини постановив виплатити Карпюку три тисячі євро компенсації через порушення його прав під час розгляду справи.

У березні 2014 року Карпюка затримали під час в’їзду до Росії. У 2016 році російський суд засудив його до 22,5 року ув’язнення за звинуваченнями, пов’язаними з першою чеченською війною. Карпюк заперечував участь у бойових діях у Чечні, а правозахисний центр «Меморіал» визнав його та Станіслава Клиха політичними в’язнями.

У вересні 2019 року Карпюк повернувся в Україну в межах обміну утримуваними особами. Після початку повномасштабної війни він долучився до Сил оборони України.

Раніше ми писали

Як ми раніше писали: У Михайлівському соборі прощатимуться з Віталіною Яровенко.