Як повідомила ректорка академії Олена Осадча, під завалами вдалося знайти майже неушкоджені витвори мистецтва, зокрема ікони, мозаїки, фрески, гобелени, ювелірні твори та академічні постановки кафедри живопису.

Роботи тривали з 23 червня по 8 липня 2025 року за участі підрядників, представників ЮНЕСКО, уряду Японії, Міністерства культури України та фахівців академії. У процесі демонтажу аварійних стін та вивезення будівельного брухту були також виявлені твори представниці школи бойчукістів Марії Котляревської — ці артефакти зазнали ушкоджень, але можуть бути врятовані шляхом реставрації.

Найбільших втрат зазнали текстильні твори, зокрема арткостюми та вишивка, однак ЮНЕСКО вже підтвердило готовність долучитися до реставраційного процесу. На момент удару в корпусі тривала виставка «Українська жінка в полум’ї війни», а в конгрес-холі зберігались дипломні роботи студентів.

Варто нагадати, що саме 13 липня 1937 року радянський режим стратив засновника школи монументалізму Михайла Бойчука, разом з Іваном Падалкою та Василем Седляром. Сучасне руйнування академії носить не лише матеріальний, але й символічний характер: це друга в історії спроба знищити спадщину бойчукістів.

У травні 2025 року Академія підписала меморандум із ЮНЕСКО, за яким міжнародна організація профінансує і проконтролює відновлення зруйнованого корпусу.

Чому це важливо знати

Виявлення і збереження творів бойчукістів після обстрілу має унікальне значення — як для мистецької історії України, так і для світової культурної спадщини. Російський удар по академії був не лише воєнним злочином, а й актом культурного терору. Виживання мозаїк і ікон у таких умовах — це не просто диво, а доказ того, що культура здатна вистояти навіть під ударами ракет. Міжнародна участь у реставрації — зокрема ЮНЕСКО та уряду Японії — демонструє, що збереження української ідентичності набуває глобального виміру.