Що сталося

Засуджений — військовослужбовець 1-ї роти морської піхоти 1-го батальйону 40-ї окремої бригади морської піхоти Тихоокеанського флоту ЗС РФ. За даними «Суспільного», яке висвітлювало судовий процес, обвинуваченого звати Володимир Іванов (позивний «Ярий»).

У січні 2025 року під час боїв у Курській області він разом із іншими російськими військовими облаштував засідку неподалік села Гуєво Суджанського району. Двоє українських захисників із 241-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ здалися в полон — склали зброю та підняли руки. Попри це, обвинувачений відкрив по них прицільний вогонь з автомата Калашникова.

Обидва військовополонені загинули на місці.

Чому це відбувається

Розстріли українських військовополонених — це не поодинокі випадки, а системна практика російської армії. Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець зафіксував щонайменше 268 випадків страти українських полонених станом на літо 2025 року. За його словами, такі дії не можуть відбуватися без узгодження з російським військовим керівництвом.

Головне управління розвідки Міноборони України неодноразово публікувало перехоплення розмов російських командирів, у яких вони віддають прямі накази не брати в полон українських воїнів. Незалежна міжнародна комісія ООН з розслідування ситуації в Україні також підтвердила тенденцію до зростання кількості страт.

У цій конкретній справі суд встановив: жодної військової необхідності застосовувати силу не було. Засуджений усвідомлював злочинність наказу та мав можливість відмовитися його виконувати.

Хто відповідає

Дії засудженого кваліфіковано за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 438 КК України — порушення законів та звичаїв війни, вчинене групою осіб, що спричинило загибель осіб під захистом міжнародного гуманітарного права. Суд також частково задовольнив цивільний позов: із засудженого стягнуто 50 мільйонів гривень моральної шкоди на користь потерпілої сторони.

Публічне обвинувачення підтримували прокурори Офісу Генерального прокурора. За інформацією ОГП, встановлення воєнних злочинів РФ та притягнення винних до відповідальності — це принципова позиція держави.

Що роблять зараз

Українські правоохоронні органи системно документують випадки розстрілів військовополонених та притягують до кримінальної відповідальності тих виконавців, яких вдається затримати.

У листопаді 2025 року Україна вперше в історії винесла довічний вирок за розстріл полоненого захисника — тоді за статтею про воєнні злочини засудили росіянина Дмитра Курашова, який розстріляв полоненого на Запорізькому напрямку. Нинішній вирок у справі Іванова стає другим довічним покаранням за подібний злочин.

Станом на літо 2025 року українські суди винесли реальні вироки 18 військовополоненим воєнним злочинцям. СБУ продовжує ідентифікувати та повідомляти про підозру російським військовим, причетним до страт.

Чому це важливо знати

Цей вирок — важливий сигнал: Україна послідовно фіксує та карає воєнні злочини навіть в умовах триваючих бойових дій. Довічне ув’язнення за розстріл полонених підтверджує, що кожен подібний злочин матиме юридичні наслідки.

Водночас масштаб проблеми значно більший за можливості судової системи. Сотні зафіксованих випадків страт свідчать про те, що розстріл полонених став частиною тактики російської армії. Це грубе порушення Женевських конвенцій та міжнародного гуманітарного права, яке забороняє будь-яке насильство щодо осіб, які склали зброю.

Фіксація та покарання таких злочинів формує доказову базу для майбутніх міжнародних судових процесів — зокрема в Міжнародному кримінальному суді.

Раніше ми писали

Ми регулярно повідомляємо про наслідки російської агресії для України. Зокрема, ми аналізували, які райони Києва найчастіше потрапляють під обстріли. Також ми повідомляли про жертви нічних атак на столицю та щодня публікуємо дані про бойові втрати Росії.