Експеримент із ChatGPT

Форугар, яка визнає себе консервативною щодо нових технологій, вирішила перевірити можливості ChatGPT Plus під тиском дедлайну нової книжки. Вона поставила собі питання: чи можна делегувати машині написання тексту і чи помітять це читачі?

Короткі відповіді — ні, не можна, і так, безумовно помітять.

Для експерименту журналістка надала моделі власні публікації за 33 роки, детальний план книжки з примітками, записи інтерв’ю та ретельно відібрані джерела. ChatGPT витратив 48 годин на створення першого розділу.

«Я отримала щось на кшталт «музової» версії себе — відносно точну, але геть позбавлену натхнення», — описує вона результат.

Сильні та слабкі сторони AI

Експеримент виявив цікаві особливості роботи штучного інтелекту.

По-перше, модель виявилася підлабузливою — коли Форугар була в ентузіазмі, AI навіть намагався жартувати в її стилі. Коли ж вона повідомила, що «звільняє» його як співавтора, модель стала пласкою та, як здалося журналістці, навіть засмученою.

ChatGPT продемонстрував корисність у певних завданнях. Він добре справляється з узагальненням інформації — наприклад, може швидко підготувати огляд десяти найважливіших наукових праць з теми або проаналізувати патерни в даних. Модель дала змістовні відповіді на питання про подібності між конфліктами великих держав XIX століття та сучасним протистоянням США, Китаю й Росії.

Однак, коли Форугар почала перевіряти джерела, вона зрозуміла, скільки втрачається без читання оригіналів. Година з книжкою Пітера Гопкірка «Велика гра: боротьба за імперію в Центральній Азії» дає набагато глибше розуміння теми, ніж дні роботи з ChatGPT.

Дослідження MIT: втрата оригінальності

Спостереження Форугар підтверджує дослідження MIT, яке вивчало роботу 54 письменників — самостійно, з пошуковими системами та з AI. Тексти, створені за допомогою великих мовних моделей, виявилися не лише одноманітнішими — вони містили менше оригінальних думок і навіть не залишалися в пам’яті власних авторів.

Вражає статистика: 83% користувачів AI не змогли процитувати власні тексти після написання. Нейросканування показало, що письменники, які працювали лише з власними думками, демонстрували вищу активність у різних частинах мозку. Ті, хто користувався пошуком, мали меншу активність, а користувачі AI — найменшу.

Відчутий досвід проти алгоритмів

Найцікавіший висновок експерименту Форугар стосується неможливості AI передати атмосферу репортажу з місця подій. Навіть маючи години детальних записів інтерв’ю, модель не розуміла, які моменти справді важливі — ті, що розкривають внутрішній світ співрозмовника або резонують із загальним наративом.

Як знає кожен досвідчений автор, найкращий матеріал часто приходить із несподіваного моменту — коли і як людина відводить погляд під час запитання, або звучання її сміху.

«Такі моменти не піддаються розпізнаванню патернів. Але саме вони роблять нон-фікшн видатним. Вони — частина нашого відчутого досвіду в реальному світі», — підсумовує Форугар.

Чому це важливо знати

Для України цей досвід має особливе значення. В умовах війни, коли правду намагаються підмінити автоматизованою пропагандою та масовими фейками, людський фактор у журналістиці залишається критично важливим. AI може допомогти в обробці великих масивів даних і швидкому аналізі інформації, але не замінить людське розуміння контексту, моральну відповідальність і здатність розпізнавати маніпуляції.

Українським журналістам і авторам варто використовувати штучний інтелект як допоміжний інструмент, зберігаючи при цьому власний голос, критичне мислення та присутність у тексті. Саме людська перспектива, досвід і емпатія роблять журналістику потужною зброєю проти дезінформації — того, чого ніколи не зможе досягти жодний алгоритм.