Будівля є частиною історичної садиби родини Балабух — відомих київських кондитерів XVIII–XIX століття. Первісно вона виконувала функцію заїжджого двору, збудованого майстром-сріблярем Олексієм Іщенком. Після великої пожежі Подолу 1811 року споруда опинилася в глибині перепланованої садиби й згодом стала житловим флігелем.

Історична та архітектурна цінність

Будинок зберігає автентичні риси архітектури XVIII століття, типові для Подільського середовища доби. Він становить цінність як один із небагатьох прикладів заїжджих дворів того часу, що збереглися донині.

У чому проблема

Попри статус пам’ятки національного значення, власник будівлі не уклав охоронного договору ще з моменту набуття прав на об’єкт у 2010 році. Це порушує законодавство, зокрема Закон України «Про охорону культурної спадщини», і створює ризики для збереження споруди — адже в разі відсутності договору не визначено ані межі охоронної зони, ані обов’язки власника.

У зв’язку з бездіяльністю органу охорони спадщини, прокуратура звернулася до суду в інтересах держави, щоб забезпечити захист об’єкта.

Рішення суду

Суд повністю підтримав доводи прокуратури й зобов’язав власника:

• укласти охоронний договір протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили;
• укласти договір з Департаментом охорони культурної спадщини, попередньо погоджений із Міністерством культури України.

Чому це важливо знати

Це рішення є прецедентом у справі захисту об’єктів культурної спадщини, які перебувають у приватній власності. Охоронний договір — єдиний юридичний механізм, що зобов’язує власника утримувати пам’ятку у належному стані, погоджувати будь-які зміни з державними органами та забезпечувати її збереження для наступних поколінь. У випадку Подолу — йдеться не просто про будівлю, а про фрагмент міської історії Києва, який має залишатися частиною його культурного ландшафту.