На консультативній раді, де оцінювали історико-культурну цінність ринку, йшлося про надання охоронного статусу не лише будівлі, а й усьому архітектурному комплексу — включно з вантовим дахом, монументальним оздобленням, підземними приміщеннями, де раніше були холодильники, територією навколо і підпірною стінкою біля Замкової гори.

Облікову картку підготував Київський науково-методичний центр. Однак остаточного рішення щодо охоронного статусу поки немає: учасники ради не дійшли згоди, чи оформлювати його на весь комплекс одразу, чи на окремі елементи. Також лунали сумніви, чи підпадає ринок під категорію «пам’ятки науки й техніки», пише Віледж.

Активістка Ельміра Еттінгер наголосила, що доведеться деталізувати опис кожного елементу, що ускладнить і затягне процес. Зокрема, на підготовку поточної картки вже витратили понад пів року. Поки ж ринок не має статусу пам’ятки, він залишається вразливим — зокрема до ризику приватизації.

Пам’ятати про весь комплекс, а не лише будівлю

Активісти ініціативи «Житній буде жити» закликають захистити весь комплекс, а не лише фасад, щоб не допустити повторення кейсу «Тарілки» архітектора Флоріана Юр’єва. Нагадаємо, у 2021 році ТРЦ Ocean Mall фактично поглинув цю споруду, попри формальний охоронний статус тільки зовнішньої частини.

Для того щоб оновлення Житнього ринку відбулося з урахуванням його спадщини, активісти оголосили набір до громадської робочої групи, яка працюватиме над концепцією ревіталізації. Заплановано серію з чотирьох офлайн-зустрічей у Києві.

Міський голова Віталій Кличко тим часом не підтримав жодну з двох петицій, поданих щодо Житнього ринку: одна вимагала заборонити приватизацію, інша — навпаки, її підтримувала. У результаті жодна з пропозицій не отримала офіційної підтримки.

Чому це важливо знати

Житній ринок — це не лише архітектурна спадщина радянського модернізму, а й важливий елемент міського ландшафту Подолу. Відсутність охоронного статусу залишає його відкритим для забудови та можливої втрати. Історія з будинком «Літаюча тарілка» показала, як формальне визнання без реального захисту може призвести до знищення архітектурної цінності. Громадський тиск і публічне обговорення здатні забезпечити реальний захист об’єкта — не лише як будівлі, а як живої частини міського простору.