До корупційної схеми також була залучена сержантка Наталія Шутенко — начальниця їдальні.

«Майор Осіпенко разом із сержанткою Шутенко вивозили з їдальні державні продукти і продавали їх у кафе, магазини та приватним особам. За оцінкою — 400–500 тис. грн на місяць. Лише офіційно зафіксовано 59 епізодів, більшість із яких визнав сам Осіпенко», — написав Кухарчук у фейсбуці.

27 січня 2025 року Осіпенка затримали. Під час обшуків виявлено значні обсяги продуктів та готівкових коштів. Попри очевидність фактів і обсяги збитків, суд обрав для нього не тримання під вартою, а домашній арешт, який досі не скасований. Відтоді минуло понад п’ять місяців.

За словами Кухарчука, наразі розглядається абсурдний з огляду на обставини варіант — тимчасово повернути Осіпенка до військової служби, відтермінувавши розгляд справи на «після перемоги».

«Угоди, зв’язки, “відмазки” — усе, крім справедливості. Імовірніше за все його хочуть просто випустити. Це мародерство і воно має бути публічно-показово покаране!» — наголошує Кухарчук.

Публікація вже викликала обурення в соцмережах, активісти та ветерани вимагають публічності розслідування. У порівнянні з іншими гучними корупційними справами в Міноборони, які вже отримали медійну і правову оцінку, ситуація з Осіпенком демонструє небезпечний прецедент «мирного вирішення» під час війни.

Чому це важливо знати

Справи військового мародерства в тилу під час війни — це не лише кримінальні злочини, а й прямий удар по довірі до Збройних сил і всього суспільного контракту. Випадки, коли фігурантам таких схем вдається уникати відповідальності, демотивують фронт, принижують жертви війни та підривають основу єдності. Відстоювання покарання за воєнну корупцію — обов’язок громадян і медіа в умовах національної боротьби.