Проєкт архітектора Олександра Кобелєва, допрацьований Олександром Вербицьким, реалізувала фірма Лева Гінзбурга. Директор банку Георгій Афанасьєв надав особистого значення проєкту, досліджуючи досвід європейських столиць, щоб створити зручну і репрезентативну будівлю.

Фасад прикрашають скульптурні грифони, маскарони левів, башти з крученими колонами — все це створили брати Сала, відомі італійські скульптори. Особливу увагу приділили комфорту службовців — у дворі з’явився флігель із квартирами, коморами та цегляним оздобленням, а також розарій, з якого бралося повітря для вентиляції.

У січні 1918 року, в часи Української Народної Республіки (УНР), саме тут випустили першу національну банкноту — 100 карбованців.

Пізніше, в 1930-х роках, споруду розширили, не порушуючи стилістичної цілісності. Своїм виглядом вона зберегла монументальність і художню виразність.

Будівля поступово стала частиною міської ідентичності — в міжвоєнні часи тут призначали побачення, на її тлі робили фото, вона ставала мотивом поштівок і листівок, які кияни надсилали за кордон.

Сьогодні цей об’єкт входить до реєстру пам’яток архітектури національного значення. І навіть попри всі зміни у місті, він зберігає свою елегантність, гідність і значення в історії України.

Чому це важливо знати

Будівля Нацбанку — це не просто адміністративна споруда, а символ епохи модернізації, естетичного мислення й архітектурної амбітності початку ХХ століття. Її історія нагадує, що дбайливо спроєктоване середовище формує не лише зовнішній вигляд міста, а й колективну пам’ять та відчуття гідності.