Серед ключових ініціатив:

• облаштування понад 600 прибудинкових територій;
• капремонт більш як 400 багатоквартирних будинків;
• встановлення 70 звукових світлофорів;
• модернізація 350 ліфтів;
• пристосування 285 освітніх закладів до потреб маломобільних людей;
• облаштування 165 повністю доступних шкільних укриттів.

Також планується проєктування транспортних розв’язок і громадських просторів з урахуванням принципів доступності.

Однак громадськість вже висловлює сумніви щодо ефективності плану. Спільнота «Пасажири Києва» звертає увагу на відсутність кількісних індикаторів, що унеможливлює контроль за виконанням. Крім того, у плані вказані не зовсім дотичні до безбар’єрності заходи – зокрема реконструкція інженерних мереж чи забезпечення роботи фонтанів.

Окремо нагадаємо: рішення про дублювання всіх підземних і надземних переходів наземними ухвалили ще 2022 року, але реалізація йде вкрай повільно. Зараз затверджений перелік із 49 локацій, але, за оцінками, повна реалізація може тривати до 50 років.

Чому це важливо знати

Попри задекларовані амбітні цілі, без чітких механізмів контролю та прозорих індикаторів план безбар’єрності ризикує стати формальністю. У місті, де навіть облаштування наземних переходів може тривати десятиліттями, критично важливо вимагати від влади реальних термінів, показників і підзвітності — особливо коли йдеться про права і комфорт мільйонів мешканців, зокрема людей з інвалідністю, літніх людей та батьків із візочками.