Україна перехоплює ініціативу на фронті — попри тиск Трампа

Автор спростовує заяви Дональда Трампа про те, що президент України Володимир Зеленський «не має козирів». Навпаки, саме Україна сьогодні нарощує технологічну перевагу — передусім у сфері безпілотних систем. Аналітик підкреслює, що невипадково Путін з самого початку переговорного процесу наполягав на «демілітаризації ЗСУ». Цей термін у російській інтерпретації означає не що інше, як намагання знищити український потенціал до ведення високотехнологічної війни — і ця вимога свідчить про справжні страхи Кремля.

Втрати, дрони, паніка — нова фаза війни

За понад три роки війни Росія втратила майже мільйон солдатів убитими та пораненими, зазначає Кіріченко. З огляду на вік Путіна та політичний тиск усередині режиму, це підштовхує його до дедалі ризикованіших дій. Навіть у період, коли Конгрес США заблокував військову допомогу, а адміністрація Трампа зупинила постачання озброєння, Україна змогла утримати лінію фронту — завдяки масовому використанню дронів, навіть за високу ціну, як у випадку з Авдіївкою.

Сьогодні ЗСУ будують «стіну дронів» — безлюдну зону, що знищує будь-які штурми ворога. На території самої Росії тривають бойові дії: українські війська закріпилися у Курській і Бєлгородській областях, після того як у серпні 2024 року відбувся успішний рейд на 1200 км².

Попри обмеження на поставки американських ракет, Україна самостійно створила потужний арсенал дронів, далекобійних ударних систем, які регулярно вражають стратегічні цілі глибоко в тилу противника. Українські безпілотні атаки ефективно націлені на нафтопереробні заводи, військові аеродроми та логістичні вузли, що підтримують російську військову машину.

Особливого резонансу набув березневий удар по Москві, який мер російської столиці назвав «наймасштабнішим за всю війну» — сотні українських дронів подолали систему протиповітряної оборони. Реакція Кремля була показовою: прессекретарка МЗС РФ Марія Захарова перейшла до риторики про «терористичні плани Зеленського в повітрі». За оцінкою автора статті, Путін «втрачає розум» через нездатність захистити навіть власну столицю від українських ударів, що підриває сам образ сильного лідера, на якому тримається його режим

Дисципліна страху, а не лояльності

Автор розкриває шокуючі факти з російської передової, підтверджені перехопленими комунікаціями та відеодоказами. Російське командування змушує воювати навіть тяжкопоранених вояків на милицях — часто використовуючи їх як «живу приманку» для українських дронів. Особливо показовий випадок у Курській області, де українські безпілотники зафіксували, як росіяни кинули напризволяще пораненого африканського найманця зі зв’язаними руками.

Внутрішня система російської армії деградувала до середньовічного рівня: командири відкрито розстрілюють тих, хто відступає без наказу, систематично крадуть грошове забезпечення у власних підлеглих. Дисципліна у військах РФ тримається виключно на страху перед покаранням і загрозі негайної розправи — а не на лояльності чи патріотизмі.

Симптоматично, що навіть російські воєнні блогери, які зазвичай підтримують Кремль, почали відкрито бити на сполох. Так, Святослав Голіков публічно спростував погрози Путіна «покінчити» з Україною, попереджаючи, що виснажена російська армія не має на це достатньо сил і може колапсувати під тиском. Військові аналітики в самій Росії прямо визнають катастрофічну ситуацію з ресурсами: «Ми просто не маємо достатньо населення для такої тактики ведення війни».

Путін нервує: обшуки охорони, пожежа в кортежі, замахи

За фасадом публічної бравади Путіна приховується наростаюча параноя, яка проявляється в безпрецедентних заходах безпеки. Під час березневого візиту до Мурманська охорона президента РФ зробила те, що раніше було неможливо уявити — фізично обшукала військовослужбовців почесної варти на предмет прихованої зброї. Кремль більше не довіряє навіть власним елітним військовим підрозділам.

Серія інцидентів лише посилила нервозність російського керівництва. Лише за кілька днів після візиту до Мурманська один із президентських лімузинів Путіна загадково спалахнув безпосередньо біля штаб-квартири ФСБ — у Москві. А вже наприкінці квітня від вибуху автомобільної бомби загинув російський генерал Ярослав Москалик.

Попри демонстративні заяви про нову мобілізацію та весняні контрнаступи на українському фронті, саме ці внутрішні ознаки свідчать не про силу режиму, а навпаки — про наростаючий відчай і втрату контролю над ситуацією. Путін перетворюється на заручника власного страху, а режим опиняється у стратегічному глухому куті.

Україна змінила оборонну модель

Війна кардинально трансформувала оборонно-промисловий комплекс України. Якщо раніше країна критично залежала від іноземних поставок озброєнь, то сьогодні українська промисловість забезпечує 40% військових потреб самостійно.

«Україна завжди потребуватиме власної сильної зброї, щоб ми могли мати сильну українську державу, — наголосив президент Зеленський. — Україна завжди потребуватиме власної технологічної переваги, щоб Росія знала: ми відповімо на кожну атаку».

Особливо вражаючих масштабів досягло виробництво безпілотних систем. За даними, наведеними в статті, щомісячний випуск українських дронів сягнув 200 000 одиниць — і саме ці апарати відповідальні за до 80% російських втрат на полі бою. Солдати з передової підтверджують: важку бронетехніку противника вже давно не видно, натомість росіяни вдаються до примітивних тактик з використанням мотоциклів, уникаючи надто великого скупчення живої сили.

На контрасті з українською адаптацією, російська економіка демонструє ознаки виснаження. Темпи економічного зростання РФ стрімко знизились — з приблизно 5% до нульових показників наприкінці 2024 року. Додатковим ударом стали торговельні війни, розпочаті адміністрацією Трампа, які підірвали стабільність нафтових цін і оголили вразливість головного експортного товару Росії.

Попри намагання Кремля задобрити Трампа привабливими бізнес-пропозиціями, аналітик наголошує, що РФ фундаментально не здатна відмовитись від своїх стратегічних цілей, серед яких — захоплення Києва. Рано чи пізно адміністрації США доведеться визнати, що інтереси Вашингтону і Москви є несумісними.

Чому це важливо знати

Аналіз The Hill демонструє стратегічну зміну балансу сил: Україна здобуває реальні військові та технологічні переваги, попри обмеження у західній підтримці та політичний тиск з боку нової адміністрації США. Сучасна війна перетворилася на багатовимірне протистояння — це вже не лише випробування мужності солдатів на полі бою, а й змагання технологічних потенціалів, економічної стійкості та моральних систем.

Кремль невідворотно потрапляє у спіраль кризи: втрачає контроль над наративом про війну, стикається з критикою навіть з боку своїх прибічників, а його військова машина демонструє ознаки виснаження. Натомість Україна, адаптувавшись до нових реалій, послідовно зміцнює як внутрішню єдність, так і міжнародну підтримку.

Автор доводить: нинішній момент — це точка перелому, коли західні партнери мають відкинути ілюзії щодо російських намірів, визнати стратегічну перевагу України та кардинально переглянути свою політику в бік більш рішучої підтримки Києва. Як показує досвід, лише реальний тиск здатний змусити авторитарні режими змінити курс або призвести до їхнього падіння — як це відбулося з режимом Башара Асада у Сирії в грудні минулого року.