За даними поліції та Інституту археології НАН України, рештки є результатом багаторічних археологічних досліджень, переважно на схилі гори Щекавиці — місця давнього кладовища, відомого, зокрема, братськими похованнями після епідемії чуми 1770 року. Більшість останків датуються ХІХ — початком ХХ століття. Археологи пояснили: усі ці кістки вже досліджені й не становлять наукової цінності, тож їх слід перепоховати згідно з міжнародною практикою.

Проблема виникла через зміну балансоутримувача приміщення: з 1984 до 2021 року в будівлі працювала Подільська археологічна експедиція. Однак у 2021 році інституцію остаточно виселили, коли КМДА розпочала реставраційні роботи. Археологи стверджують, що були змушені залишити приміщення, а контейнери з рештками перемістили на подвір’я за участі підрозділу КМДА — Київського науково-методичного центру (КНМЦ), що нині несе відповідальність за збереження.

Науковці підкреслюють, що в Україні досі не існує жодного музейного закладу з антропологічними фондами, де можна було б законно зберігати людські останки. Тому кістки тривалий час перебували в «підвішеному стані». Усі сторони — і Інститут археології, і ДІАЗ «Стародавній Київ» — очікують рішення Міністерства культури щодо перепоховання, яке потребує офіційного погодження, адже за законом ці рештки досі вважаються частиною музейного фонду.

Будівля на Сковороди, 9Б, яку колись називали «київськими Помпеями», відігравала важливу роль в археологічному житті Подолу. Її часткове занедбання й переведення решток у металевий контейнер стали причиною суспільного резонансу, непорозумінь і взаємних звинувачень між КМДА та науковцями.

Чому це важливо знати

Ця історія оголює масштабну проблему поводження з археологічними знахідками в Україні: відсутність інституційної інфраструктури для зберігання людських останків, юридичні прогалини в класифікації музейних фондів і нестачу механізмів для гідного перепоховання. Ситуація на Подолі — не лише локальна прикрість, а й виклик для всієї сфери культурної спадщини.