Кожна 25-та зміна коду у світі

Спершу трохи цифр. Програмісти зберігають свою роботу невеликими порціями змін — комітами (commits). Найбільший у світі майданчик для спільної роботи з кодом називається GitHub.

Аналітична компанія SemiAnalysis підрахувала: 4% усіх публічних комітів на GitHub уже створює Claude Code. Тобто кожна 25-та зміна коду у відкритих проєктах світу — справа рук ШІ. До кінця 2026 року аналітики прогнозують уже п’яту частину, тобто кожну п’яту зміну.

Керівник Claude Code зізнався, що сам не очікував таких чисел. До того ж це лише відкритий код. У закритих репозиторіях компаній, вважає він, частка ШІ ще вища.

У день запису подкасту Spotify повідомив, що його найкращі розробники не написали жодного рядка коду з грудня. За них це робить ШІ.

Але керівника Claude Code вражають не самі цифри, а швидкість їхнього зростання. За будь-яким показником ріст не просто триває — він прискорюється. Лише за місяць перед записом кількість щоденних користувачів Claude Code подвоїлася.

Ведучий нагадав і масштаб компанії: якраз тоді Anthropic залучила інвестиції за оцінки понад 350 мільярдів доларів.

Як «маленький хак» отримав два лайки

Claude Code починався як невеликий експеримент. В Anthropic давно хотіли зробити якийсь продукт для програмістів, але не знали, який саме.

У компанії є своє бачення того, як розвиватимуться моделі. Спершу модель вчиться добре писати код. Потім — користуватися інструментами. Далі — керувати комп’ютером, як людина. Ця послідовність, пояснив він, пов’язана з безпекою: ШІ стає дедалі потужнішим, і важливо розуміти кожен крок.

Він прийшов у команду під назвою Anthropic Labs. Саме вона створила Claude Code, протокол MCP (спосіб підключати ШІ до сторонніх сервісів) і настільний застосунок Claude. Зараз, за його словами, співзасновник компанії Бен Манн і Майк Кригер перезапустили цю команду вдруге.

Перший місяць новий співробітник просто бавився. Він зробив купу дивних прототипів, більшість із яких так і не побачили світ. Мета була одна — зрозуміти, на що здатна модель.

Другий місяць він займався дотренуванням (post-training). Це етап, коли вже навчену модель доводять до ладу. Навіщо інженерові продукту лізти в дослідження? Його принцип простий: щоб добре працювати, треба розуміти рівень під тим, на якому ти працюєш. Як автогонщик, який знає, що відбувається під капотом.

Найперша версія називалася Claude CLI. Розробник дав моделі доступ до командного рядка (bash) — це спосіб керувати комп’ютером текстовими командами. І запитав: «Яку музику я зараз слухаю?»

Ніхто не пояснював моделі, як відповісти. Вона сама написала невеликий код, з’ясувала відповідь і назвала пісню. Для автора це був момент прозріння.

Він показав прототип колегам у внутрішньому чаті. Реакція — два лайки. Справа в тому, що всі звикли до IDE — спеціальних програм-редакторів, у яких пишуть код. Інструмент у терміналі здавався дивним. Термінал — це чорне вікно, де комп’ютеру дають команди текстом, без кнопок і меню.

Термінал обрали не з розрахунку. Перші місяці над проєктом працював лише один розробник, тож так було найпростіше. Звідси один із його продуктових уроків: на старті ресурсів має бути трохи замало.

Потім команда думала про інший формат, але залишила термінал. Модель покращувалася так швидко, що жоден інший інтерфейс просто не встигав би за нею. Розробник зізнався: ночами він думав, як устигнути за моделлю, і термінал був єдиною ідеєю.

Усередині Anthropic інструмент швидко став хітом. Ще до запуску Бен Манн порадив зробити графік щоденних активних користувачів. Лінія на ньому одразу злетіла майже вертикально.

У лютому 2025 року Claude Code вийшов для всіх. І тут деталь, яку мало хто пам’ятає: спершу він не був хітом. Перші ентузіасти зрозуміли все одразу, але більшості знадобилися місяці. Інструмент був надто незвичним.

Тепер Claude Code працює не лише в терміналі. Він є в мобільних і настільному застосунках, на сайті, у редакторах коду, у Slack і GitHub.

Чому зала ахнула від прогнозу

У травні 2025 року Anthropic провела першу конференцію для розробників — Code with Claude. Після виступу Бориса Черного запитали про прогноз на кінець року.

Він відповів: до кінця року програмістам, можливо, вже не знадобляться редактори коду. Зала буквально ахнула — прогноз здавався божевільним.

Але в Anthropic, каже він, мислять експонентами. Експоненційне зростання — це коли величина регулярно подвоюється. Троє співзасновників компанії були першими авторами наукової статті про закони масштабування (scaling laws). Ця закономірність показує: що більша модель і що більше даних, то передбачувано кращий результат.

Тож він просто продовжив лінію на графіку частки коду, яку пише Claude. Лінія перетинала позначку 100% наприкінці року. Хоча інтуїція підказувала протилежне.

Як це виглядало для нього особисто? У лютому 2025 року Claude Code писав приблизно 20% його коду. У травні — близько 30%, а більшість роботи він ще робив у редакторі Cursor. У листопаді позначку 100% було подолано. Відтоді нічого не змінилося.

Ведучий звернув увагу: колись прогнози, що ШІ писатиме весь код, сприймали як маячню. Тепер це норма.

Як працює програміст, який не пише код

Він називає себе дуже продуктивним програмістом. В Instagram, де він працював раніше, він був серед найпродуктивніших інженерів. В Anthropic, навіть очоливши команду, він і далі багато програмує.

Щодня він створює 10, 20, а то й 30 запитів на внесення змін (pull requests). Це пакети правок, які пропонують додати до спільного коду. Тридцять за восьмигодинний день — приблизно один кожні 16 хвилин.

Проте розслаблятися не можна. Код він переглядає сам. Повністю відпустити контроль, на його думку, ще зарано — особливо коли програмою користуються багато людей. Треба переконатися, що все правильно і безпечно.

В Anthropic Claude перевіряє кожен без винятку запит на зміни. Але після нього код ще дивиться людина. Без цього можна обійтися хіба що в прототипах, які ніде не запускатимуться.

Під час запису подкасту в нього паралельно працювали п’ять агентів. Зранку він першим ділом відкрив телефон і доручив агентові перевірити вчорашній код. Сумнівався, чи все зробив правильно. Виявилося — правильно.

Нині приблизно третину коду він пише через термінал, третину — через настільний застосунок і ще третину — через застосунок на iPhone. Він і сам не думав, що в 2026 році програмуватиме з телефона.

А як щодо тривоги, коли агенти простоюють? Ведучий помітив, що багатьох людей непокоїть, коли агент чекає відповіді і робота стоїть. Керівник Claude Code такого майже не відчуває. У нього агенти працюють постійно.

Що таке агент і чим він відрізняється від чат-бота

Слово «агент» нині вживають надто часто, і воно майже втратило зміст. Тож гість подкасту пояснив його точне значення.

Агент — це мовна модель, яка вміє користуватися інструментами. Вона не просто говорить, а діє. Може відкрити ваші документи, надіслати лист, запустити команди на комп’ютері.

Різницю легко уявити. Чат-бот — це довідкове бюро: питаєте і отримуєте відповідь. Агент — це помічник, якому дали ключі від офісу.

Наступний крок уже настає: Claude починає пропонувати ідеї. Він переглядає відгуки користувачів, звіти про помилки і телеметрію — автоматичні дані про роботу програми. На цій основі він пропонує, що виправити і що зробити. Тобто поводиться радше як колега, ніж як інструмент.

Як це влаштовано на практиці? У команди є окремий канал у Slack з усіма внутрішніми відгуками про Claude Code. На початку автор виправляв кожну скаргу за лічені хвилини. Люди бачили, що їх чують, і писали ще більше відгуків. Зазвичай же відгуки зникають, ніби в чорній дірі.

Тепер значну частину цієї роботи робить сам Claude. Розробник просто направляє його на канал. А Claude відповідає: ось кілька речей, які я можу зробити, і я вже підготував пару змін — глянеш?

Ідеї Claude стали значно кращими, каже він. Частково завдяки навчанню саме на програмуванні. Але й навчання в інших сферах добре переноситься: вчиш модель одного — вона краще робить інше.

Інший інструмент Anthropic, Cowork, він використовує щодня для справ, далеких від програмування. Наприклад, Cowork оплатив за нього штраф за паркування. А ще повністю веде управління проєктами команди: синхронізує таблиці і пише людям у Slack та електронною поштою.

«Програмування здебільшого розв’язане», — каже Борис Черний. Принаймні для того типу роботи, яку робить він сам. Найближчими місяцями, на його думку, це стане правдою для будь-якого коду і будь-якої технології.

Продуктивність плюс 200%: багато це чи мало

Після появи Claude Code інженерна команда Anthropic зросла приблизно вчетверо. Точної цифри він не назвав. А продуктивність кожного інженера, якщо рахувати запити на зміни, зросла на 200%. Тобто один інженер тепер робить стільки, скільки раніше троє.

Наскільки це багато? Колись у Meta наш герой відповідав за якість коду всієї компанії — Facebook, Instagram, WhatsApp. Значна частина цієї роботи стосувалася продуктивності.

Тоді сотні інженерів за рік давали приріст продуктивності на кілька відсотків. Якщо рости на 3–5% щороку, втричі продуктивність зросте лише через 22–37 років. Тепер такий стрибок стався приблизно за рік.

Ведучий зауважив: найдивовижніше — як швидко люди звикають до цих змін. Хоча нічого подібного в історії розробки програм не було.

Коли досвід заважає

У стрімкого прогресу є зворотний бік. Моделі змінюються так часто, що навіть керівник Claude Code іноді застрягає в старому мисленні. А новачки і вчорашні випускники працюють з ШІ сміливіше за нього.

Ось історія з його практики. Кілька місяців тому в Claude Code стався витік пам’яті. Це коли програма поступово «з’їдає» дедалі більше оперативної пам’яті, доки не впаде. Типова проблема, яку кожен досвідчений програміст розв’язував тисячу разів.

Зазвичай роблять знімок пам’яті і вивчають його в спеціальній програмі. Саме так і діяв керівник команди. А новий інженер просто попросив Claude Code знайти проблему.

Claude зробив те саме: зняв знімок пам’яті і написав собі невеликий інструмент для аналізу. Знайшов причину і запропонував виправлення — швидше за досвідченого колегу.

Висновок простий: треба постійно переносити себе в теперішній момент. Нинішні моделі — це вже не Sonnet 3.5. Вони зовсім інші.

Три правила команди Claude Code

Кожному новачкові в команді він пояснює кілька принципів. Ведучий згадав один із них: краще, ніж зробити щось самому, — доручити це Claude. Історія з витоком пам’яті якраз про це.

Другий принцип звучить несподівано: давати проєктам трохи менше людей, ніж здається потрібним. Іноді над проєктом працює лише один інженер. І тоді він змушений покладатися на Claude, щоб усе встигнути.

Річ не в примусі, пояснив він. Хороші інженери самі хочуть швидше втілити хорошу ідею. Якщо дати їм свободу, вони знайдуть спосіб.

Третій принцип — швидкість. Якщо щось можна зробити сьогодні, треба зробити сьогодні. На початку, коли над проєктом працював один розробник, швидкість була єдиною перевагою на дуже конкурентному ринку. А найпростіший спосіб пришвидшитися — доручити більше роботи Claude.

Навіщо давати інженерам безліміт на ШІ

Моделі ШІ працюють із токенами — шматочками тексту, на які розбивається запит і відповідь. За токени платять. Тож компаніям часто хочеться на них зекономити.

Порада Бориса Черного технічним директорам протилежна: на старті не економте. Дайте інженерам стільки токенів, скільки вони захочуть.

Деякі компанії вже пропонують безлімітні токени як бонус при прийомі на роботу. Свобода дає змогу пробувати ідеї, які інакше здавалися б надто божевільними.

Якщо ідея спрацювала і почала масштабуватися, тоді час оптимізувати. Наприклад, перейти на дешевші моделі Haiku чи Sonnet замість найпотужнішої Opus.

Ведучий засумнівався: звісно, працівник Anthropic радить витрачати більше токенів. Але гість заперечив: для одного інженера-експериментатора вартість токенів зазвичай невелика порівняно з його зарплатою. Великі рахунки з’являються лише тоді, коли ідея вже працює на повну.

Втім, деякі інженери Anthropic уже витрачають на токени сотні тисяч доларів на місяць. Схоже починає відбуватися і в інших компаніях.

Як він почав програмувати, щоб списати на контрольній

Чи сумує він за написанням коду власноруч? Його відповідь пов’язана з тим, як він узагалі став програмістом.

Він самоучка. В університеті вивчав економіку, а не інформатику. Програмувати почав ще в середній школі — і з дуже практичною метою: щоб списати на контрольній з математики.

У школярів були графічні калькулятори TI-83 Plus. Спершу він просто записав у калькулятор відповіді. Наступного року завдання стали складнішими, і він не знав запитань наперед. Тож написав програму, яка сама розв’язувала алгебраїчні задачі.

Далі виявилося, що програму можна передати іншим калькуляторам через кабель. Увесь клас почав отримувати найвищі бали. Звісно, всіх викрили, і вчитель наказав це припинити.

Відтоді програмування для нього — лише спосіб щось створювати, а не самоціль. Хоча якийсь час він захоплювався красою коду. Написав книжку про мову програмування TypeScript. Заснував спільноту її шанувальників, яка тоді була найбільшою у світі.

Він порівнює це з відчуттям, коли розв’язуєш складну математичну задачу. Особливо його захоплювали функціональне програмування і системи типів — суворі правила, які не дають змішати непоєднуване. Але, каже він, багато програмістів відволікаються на цю красу.

Втім, не всі думають так само. В його команді є інженерка, яка на вихідних досі пише код мовою C++ власноруч — просто для задоволення. І для цього, переконаний він, місце буде завжди.

Від паперу до перфокарт і далі

А чи не боїться він втратити навички? Ні. Програмування завжди змінювалося, нагадує він.

Сучасний спосіб писати програми існує приблизно з 1960-х років. До цього були перфокарти — картонні картки з дірочками, які кодували команди. Ще раніше — перемикачі. Ще раніше — саме «залізо». А на початку взагалі були кімнати людей, які рахували на папері.

Поки що, вважає він, розуміти «рівень під рівнем» ще корисно. Можливо, ще рік. Але незабаром це стане неважливим. Звичайний програміст сьогодні так само не думає про машинний код, який виконує процесор.

Ведучий згадав слова Ілона Маска: навіщо ШІ взагалі мова програмування, хай пише одразу двійковий код. Гість відповів, що ШІ цілком може це робити, якщо захотіти.

Тож чи варто зараз вчитися програмувати? Тим, хто вже працює з агентами, поки що варто розуміти, що відбувається під капотом. Але через рік-два, на його думку, це не матиме значення.

Він визнає: для когось ці зміни означатимуть відчуття втрати чи ностальгії. Для програміста ж постійне навчання — звична справа. Нові мови і бібліотеки з’являються весь час.

Друкарський верстат як підказка з минулого

Щоб зрозуміти нинішній момент, гість подкасту шукає аналогії в історії. Найближчою йому здається винахід друкарського верстата.

У Європі середини XV століття, за його словами, читати і писати вміли менше ніж 1% людей. Це були переписувачі. Їх наймали королі й феодали, які часто самі були неписьменними.

Потім Йоганн Гутенберг створив друкарський верстат. За 50 років після цього надрукували більше, ніж за попередню тисячу років, наводить він статистику. Вартість друку за ці півстоліття впала приблизно в 100 разів. Це ніби смартфон за 30 тисяч гривень подешевшав до 300.

Грамотність росла повільніше: щоб навчитися читати, потрібні школи і вільний час. За його словами, за 200 років вона сягнула приблизно 70% у світі.

Він згадав і давній документ — інтерв’ю з переписувачем XV століття. Той був у захваті від верстата. Найбільше він не любив переписувати текст. А любив малювати ілюстрації і оправляти книжки. Тепер на це з’явився час.

Керівник Claude Code каже, що відчуває те саме. Нудна частина — сам код, робота з інструментами — зникла. Залишилося цікаве: вирішувати, що створювати, говорити з користувачами, обдумувати великі системи і майбутнє.

Ведучий підтвердив з власного досвіду. Він десять років працював інженером і пам’ятає години, витрачені на бібліотеки і залежності. Тепер досить попросити ШІ допомогти — і той веде крок за кроком.

Ще один приклад — колега з команди. Той місяць писав сервіс мовою Go і вже має робочий результат. Але мови Go, зізнався колега, досі не знає.

Хто наступний після програмістів

Які професії ШІ змінить наступними? Насамперед суміжні з програмуванням, вважає він: менеджерів продуктів, дизайнерів, аналітиків даних. А згодом — будь-яку роботу, яку виконують на комп’ютері.

Рік тому, нагадує він, майже ніхто з програмістів не знав, що таке агент. Тепер це звичайний спосіб роботи. Люди інших професій поки що знайомі лише з чат-ботами. Cowork, на його думку, стане для них першим знайомством з агентами.

Чи призведе це до скорочень? Ведучий згадав парадокс Джевонса: коли щось стає дешевшим і ефективнішим, цього починають використовувати більше. Команда Claude Code, зі свого боку, наймає людей.

Самому Борису Черному робота подобається більше, ніж будь-коли. Більше не треба розбиратися з дрібницями. Те саме кажуть і багато клієнтів: програмування знову стало приносити радість.

Але куди все це веде, ніхто не знає. Знову допомагає аналогія з книгодрукуванням. Знання, доступні вузькому колу, стали доступні всім. Без цього не було б Відродження, яке трималося на поширенні знань і письмових записів.

Він уявляє світ, де кожен уміє створювати програми. Що це дасть, передбачити неможливо — так само, як у XV столітті ніхто не передбачив би мікрофон чи інтернет.

Водночас він чесно визнає: перехід буде болісним для багатьох людей. Тому в Anthropic працюють економісти, фахівці з політики і суспільного впливу. Суспільство має разом вирішити, що робити. Це не має вирішувати одна компанія.

Що робити, щоб не відстати

Порада перша: експериментуйте з інструментами ШІ, не бійтеся їх, будьте на передовій.

Порада друга: ставайте універсалами. У школі програмування часто вчать лише писати код. Але найсильніші люди, з якими він працює, поєднують кілька професій.

У команді Claude Code код пишуть усі. Менеджер продукту, керівник інженерів, дизайнер, фінансист, аналітик даних. Найкращі інженери теж часто гібриди: поєднують розробку з дизайном, бізнесом чи спілкуванням з користувачами.

Зараз обов’язки інженерів, дизайнерів і менеджерів продуктів збігаються приблизно наполовину. Хтось більше пише код, хтось більше планує і домовляється з усіма зацікавленими сторонами.

До кінця 2026 року межі розмиються ще більше, прогнозує Борис Черний. Посада «інженер-програміст» почне зникати. Замість неї може з’явитися «творець» (builder). Або всі стануть менеджерами продуктів, які водночас програмують.

Опитування: кому з ШІ працювати веселіше

Ленні Рачицький провів у соцмережі X неформальне опитування. Він запитав інженерів, менеджерів продуктів і дизайнерів, чи подобається їм робота більше відтоді, як вони почали користуватися ШІ.

Серед інженерів і менеджерів продуктів приблизно 70% відповіли, що робота подобається більше. Близько 10% — що менше. У дизайнерів картина інша: більше подобається 55%, а менше — 20%.

Гість припустив, що досвід людей дуже різний. В Anthropic дизайнери здебільшого самі пишуть код. Тепер їм не треба просити інженерів — вони можуть усе зробити самі.

Дизайнери Anthropic частіше користуються настільним застосунком Claude. Там є вкладка для коду, де працює той самий Claude Code, але без термінала. Можна запускати скільки завгодно сесій паралельно. У команді це називають «мультиклодингом» (multi-clauding).

Прихований попит: як користувачі самі підказують, що будувати

Найважливіший принцип у створенні продуктів, на думку Бориса Черного, — прихований попит (latent demand). Його суть проста: дивіться, як люди використовують продукт не за призначенням. Це підкаже, куди рухатися далі.

Класичний приклад — маркетплейс у фейсбуці. Приблизно у 2016 році помітили, що 40% дописів у групах фейсбуку стосувалися купівлі-продажу. Ніхто не створював групи для торгівлі, але людям це було зручно. Тож спершу з’явилися спеціальні групи для купівлі-продажу, а потім окремий маркетплейс.

Схоже народилися і знайомства у фейсбуці. Виявилося, що 60% переглядів профілів — це перегляди людей протилежної статі, які не є друзями. Тобто люди фактично вже шукали собі пару.

Так само з’явився і Cowork. Пів року люди використовували Claude Code для зовсім не програмістських справ. Хтось вирощував помідори. Хтось аналізував свій геном. Хтось рятував весільні фото з пошкодженого диска. А хтось аналізував знімки МРТ.

Ще у травні 2025 року Борис Черний побачив, як аналітик даних його команди запустив Claude Code у терміналі. Він сам розібрався з терміналом, встановив потрібні програми і робив аналіз баз даних. Наступного тижня так працювали вже всі аналітики даних.

Термінал не люблять навіть багато програмістів — це найнижчий рівень роботи з комп’ютером. Якщо люди долають такі перешкоди, щоб чогось досягти, продукт для них точно знайде попит.

У принципу є і новий вимір: дивитися, що намагається зробити сама модель, і полегшувати їй це. Багато хто будує продукти, ніби замикаючи модель у коробці: ось твоя роль, ось інструменти, роби лише це.

У Claude Code все навпаки. Продукт — це сама модель. Довкола неї мінімум обв’язки і мінімальний набір інструментів. Модель сама вирішує, які інструменти запускати і в якому порядку. Дослідники називають це «бути в межах розподілу» — тобто працювати так, як моделі природно.

Як Cowork створили за 10 днів

Cowork з’явився так. Кілька місяців команда шукала, що робити з неочікуваним використанням Claude Code. Пробувала різні варіанти. Зрештою хтось запропонував: а що, як просто вбудувати Claude Code у настільний застосунок?

Усю розробку зробили за 10 днів, і повністю за допомогою Claude Code. Хоча всередині Cowork складна система безпеки. Наприклад, разом із ним постачається ціла віртуальна машина — «комп’ютер у комп’ютері», ізольований від решти системи.

На відміну від Claude Code, Cowork став хітом одразу після запуску. Заслугу він віддає сильній команді, яка його створила.

Випустили його свідомо рано, ще досить «сирим». Тому він має статус «дослідницької попередньої версії» (research preview). Лише так, пояснює він, можна зрозуміти, чого хочуть люди і чи безпечний продукт у реальному житті.

Три рівні безпеки: як зазирнути в «мозок» моделі

Ранні запуски в Anthropic пов’язані не лише з продуктом, а й з безпекою. Керівник Claude Code описав три рівні, на яких компанія вивчає безпечність моделей.

• Перший, найглибший рівень — узгодження (alignment) і механістична інтерпретованість (mechanistic interpretability). Тут дослідники зазирають у «нейрони» моделі і стежать, що в них відбувається.
• Другий рівень — тести-оцінювання (evals). Модель ніби кладуть у чашку Петрі, як бактерії в лабораторії. Створюють штучну ситуацію і дивляться, чи правильно вона діє.
• Третій рівень — поведінка моделі в реальному світі. Модель може добре виглядати на перших двох рівнях, але поводитися інакше «на волі».

Найбільше ведучого вразив перший рівень. Гість порадив запросити на подкаст Кріса Ола, засновника механістичної інтерпретованості.

Ідея така. Мозок — це мережа з’єднаних нейронів. Нейробіологи вивчають, що робить кожен із них. Виявилося, що схожий підхід значною мірою працює і для моделей. Їхні нейрони не такі, як у тварин, але поводяться подібно.

Дослідники вже розуміють, як у моделі закодовані поняття і як вона планує. Раніше не знали, чи модель просто вгадує наступне слово. Тепер, за його словами, є переконливі докази, що вона робить щось глибше: наприклад, думає наперед.

У великих моделях один нейрон може відповідати десятку понять. Це називають суперпозицією. Уявіть клавішу фортепіано: вона звучить у багатьох акордах, а сенс створює саме поєднання клавіш.

Anthropic уже наближається до того, щоб помічати, коли активується, скажімо, нейрон, пов’язаний з обманом.

Claude Code перед публічним запуском чотири-п’ять місяців використовували лише всередині компанії. Це був перший великий агент для програмування, і ніхто не знав напевно, чи він безпечний.

Багато результатів своїх досліджень Anthropic публікує відкрито. Для Claude Code компанія виклала у відкритий доступ «пісочницю» — обмежене середовище, яке не дає агентові доступу до всього на комп’ютері. Вона працює з будь-яким агентом, не лише з Claude. Усередині компанії це називають «перегонами до вершини» (race to the top) — коли конкуренти змагаються, хто зробить безпечніше.

Чому він пішов до конкурентів і повернувся за два тижні

Безпека — це й особиста історія Бориса Черного. Приблизно за пів року до запису подкасту він пішов з Anthropic до компанії Cursor, що створює редактор коду з ШІ. І вже через два тижні повернувся.

Він досі захоплюється Cursor: каже, там чудова команда, яка раніше за інших зрозуміла, куди рухається програмування з ШІ. Але на новому місці він швидко зрозумів, чого йому бракує. Місії Anthropic.

До Anthropic він працював у великих технологічних компаніях. Потім захотів долучитися до лабораторії, яка формує майбутнє ШІ. Обрав Anthropic через безпеку. Він каже: спитайте будь-кого в коридорі компанії, чому він тут, — і почуєте те саме слово. Без такої місії, зізнається він, він не може бути щасливим. Жоден цікавий продукт її не замінить.

Поради тим, хто створює продукти на ШІ

Не заганяйте модель у рамки. Багато хто будує жорсткі ланцюжки: крок перший, крок другий, крок третій. Рік тому таке риштування (scaffolding) справді було потрібне. Нині майже завжди краще дати моделі інструменти і мету, а далі хай розбирається сама. Не варто й завантажувати її контекстом наперед. Краще дати інструмент, щоб вона сама знайшла потрібну інформацію.

Пам’ятайте «гіркий урок» (The Bitter Lesson). Так назвав своє есе 2019 року дослідник ШІ Річард Саттон. Його суть: загальніша модель зрештою завжди перемагає вузькоспеціалізовану. Тож ставте на найзагальнішу модель. Не захоплюйтеся маленькими моделями чи донавчанням без потреби.

Риштування довкола моделі, за спостереженнями Бориса Черного, дає 10–20% покращення. Але наступна версія моделі часто знецінює цей виграш. Тож іноді краще просто дочекатися нової моделі.

Будуйте продукт для моделі, яка вийде через пів року. Саме так зробили з Claude Code. Перші версії писали дуже мало коду, бо тодішні моделі ще погано програмували. Але ставка була на те, що моделі стануть кращими.

Перелом настав у травні 2025 року з виходом моделей Opus 4 і Sonnet 4. Opus 4 став першою моделлю Anthropic рівня безпеки ASL-3. За внутрішньою шкалою компанії вищий рівень означає потужнішу модель і суворіші запобіжники. Саме тоді Claude Code почав рости експоненційно.

Порада для стартапів: перші пів року продукт може не знаходити свою аудиторію, і це буде некомфортно. Але коли вийде модель, під яку ви будували, продукт запрацює відразу.

Що саме покращиться в моделях? Він ставить на дві речі. Перша — модель дедалі краще користуватиметься інструментами і комп’ютером. Друга — довше працюватиме самостійно.

Рік тому Sonnet 3.5 працювала 15–30 секунд, а тоді «з’їжджала з рейок». Її треба було постійно вести за руку. Нинішня Opus 4.6 у середньому працює без нагляду 10–30 хвилин — у десятки разів довше. Деякі агенти працюють годинами, днями, а в окремих випадках — тижнями.

Три поради тим, хто користується Claude Code

Єдиного правильного способу немає, наголошує він. Кожен розробник різний. Але Claude Code сам може порадити налаштування, бо знає про себе.

1. Використовуйте найпотужнішу модель. На момент запису це Opus 4.6, і він завжди вмикає максимальні зусилля. Зараз, у жовтні 2026 року, найпотужніша загальнодоступна модель Anthropic — Claude Fable 5.1, а в лінійці Opus — Opus 5.5. Дешевша модель часто витрачає більше токенів, бо її доводиться частіше виправляти. Тож вона не обов’язково дешевша.
2. Починайте з режиму планування (plan mode). Він так починає приблизно 80% завдань. Технічно це лише одне речення в інструкції моделі: «поки не пиши код». Модель обговорює з вами план, як архітектор креслить проєкт перед будівництвом. Коли план готовий, Opus 4.6 майже завжди виконує його з першої спроби.
3. Пробуйте різні інтерфейси. Claude Code — це не лише термінал. Є мобільні й настільний застосунки, вебверсія, інтеграція зі Slack. Усюди працює той самий агент.

А що з конкурентами, наприклад Codex від OpenAI? Гість зізнався, що майже ним не користувався. Колись спробував, і той нагадав йому Claude Code, що навіть потішило. Конкуренцію він вважає корисною: люди мають вибір, а компанії стараються більше. Але його команда зосереджена на проблемах своїх користувачів.

Одеса, перфокарти і тост за Америку

Розмова несподівано стала особистою. Борис Черний розповів, що його родина з Радянського Союзу, а сам він народився в Україні.

Його дідусь був одним із перших програмістів у СРСР і працював з перфокартами. Мама згадувала, як у дитинстві розмальовувала олівцями стоси перфокарт, які дідусь приносив додому. Перехід до сучасного програмного забезпечення дідусь уже не застав.

Можливо, думає він, старше покоління програмістів теж не сприймало програмне забезпечення всерйоз. Для них це було «не справжнє програмування». Так само як дехто сьогодні не вважає програмуванням розмову з ШІ.

І тут з’ясувалося: обидва співрозмовники народилися в Одесі. Ленні Рачицький емігрував з родиною в 1988 році, Борис Черний — у 1995-му. Обидва відчувають вдячність, що виросли в США. Родини обох підіймають однаковий тост: «За Америку!» Звісно, з горілкою.

Місо замість штучного інтелекту

Співзасновник Anthropic Бен Манн попросив ведучого спитати: що Борис Черний робитиме після появи загального штучного інтелекту (AGI)? Так називають ШІ, здатний виконувати будь-яку інтелектуальну роботу на рівні людини.

Відповідь пов’язана з Японією. До Anthropic він жив у японському селі. Був там єдиним інженером і єдиним, хто говорив англійською. Кілька разів на тиждень їздив велосипедом повз рисові поля на фермерський ринок.

З сусідами там дружили, обмінюючись соліннями. Майже всі робили місо — японську ферментовану пасту із сої. Він теж навчився і робить її досі.

Місо вчить мислити довгими проміжками часу. Біле місо визріває щонайменше три місяці. Червоне — два, три, а то й чотири роки. Тобто стільки ж, скільки триває бакалаврат.

Саме там, читаючи наукову фантастику і живучи в ритмі сезонів, він задумався про майбутнє ШІ. Він знав, як усе може піти. І відчув, що мусить допомогти, щоб усе пішло трохи краще. Так він і опинився в Anthropic. Важливу роль у цьому, каже він, відіграв Бен Манн.

Тож після AGI він, імовірно, робитиме місо.

Що читати, дивитися і чим користуватися

Наприкінці ведучий традиційно поставив кілька коротких запитань.

Книжки він назвав такі:

• «Функціональне програмування на Scala» (Functional Programming in Scala) — найкраща технічна книжка, яку він читав. Навіть якщо ця мова вам не знадобиться, книжка вчить мислити елегантно.
• «Акселерандо» (Accelerando) Чарлза Строса — найкраще, на його думку, передає темп нинішнього моменту. Події стрімко прискорюються. Починається все з наближення технологічної сингулярності — моменту, коли технології розвиваються стрімкіше, ніж люди встигають осмислити. А закінчується колективною свідомістю лобстерів на орбіті Юпітера.
• «Мандрівна Земля» (The Wandering Earth) Лю Цисіня, автора «Задачі трьох тіл». Оповідання він любить навіть більше за трилогію. Китайська фантастика, каже він, дає зовсім інший погляд, ніж західна.

Ленні Рачицький у відповідь порадив роман «Полум’я над безоднею» (A Fire Upon the Deep) Вернора Вінджа. З’ясувалося, що Борис Черний його читав, а ще любить «Глибину в небі» (A Deepness in the Sky).

Фільмів і серіалів він майже не дивиться — бракує часу. Але серіал «Задача трьох тіл» від Netflix йому дуже сподобався. Серед подкастів радить Acquired про історію бізнесу. Починати — з випуску про Nintendo.

Улюблений продукт — Cowork, особливо його інтеграція з браузером Chrome. Він оплачує штрафи, скасовує непотрібні підписки, бере на себе нудну роботу.

Новачкам у Cowork він радить три кроки:

• Спершу доручіть одну просту справу: прибрати робочий стіл, підсумувати пошту, відповісти на три головні листи.
• Потім поєднайте кілька інструментів. Наприклад, у нього є спільна таблиця команди, де щотижня кожен інженер пише свій статус. Щопонеділка Cowork перевіряє таблицю і пише в Slack тим, хто не заповнив. І все це — одним запитом.
• Нарешті запускайте кілька завдань паралельно — і йдіть по каву.

Цікава деталь: колись Ленні Рачицький опублікував добірку з 50 нетехнічних способів використання Claude Code. Один із менеджерів Anthropic використав її як тест для Cowork. Коли Cowork навчився виконувати 48 пунктів з 50, у команді вирішили, що він готовий.

Життєве гасло Бориса Черного коротке: користуйтеся здоровим глуздом. Багато провалів на роботі, каже він, стаються через сліпе дотримання процесів чи інерцію. Якщо щось здається дивним, найпевніше, це погана ідея.

Насамкінець про соцмережі. Довгий час він сидів лише в тредсі, бо колись допомагав його створювати. У соцмережу X прийшов у грудні з нудьги, мандруючи Європою. Почав відповідати людям, які писали про Claude Code, і просити повідомляти про помилки. Користувачів дивувало, як швидко він їх виправляє. А для нього це звична справа: досить добре описати проблему, і Claude усе зробить.

Зроблено лише 1%

Ведучий нагадав масштаби: за його оцінкою, лише Claude Code приносить близько 2 мільярдів доларів доходу, а вся Anthropic — близько 15 мільярдів.

Проте гість переконаний, що все тільки починається. Більшість людей у світі досі не користується ні Claude Code, ні ШІ взагалі. На його думку, зроблено лише 1% роботи.

А рушієм зростання він вважає самих користувачів. Вони закохуються в продукт, розповідають, що не працює і чого бракує. Саме тому, каже він, найбільше любить говорити з користувачами і робити продукт кращим.

Чому це важливо знати

Якщо прогнози Бориса Черного справдяться, створювати власні програми зможе кожен, хто вміє чітко пояснити, чого хоче. Для школярів і студентів висновок простий: варто вже зараз пробувати інструменти ШІ. І вчитися поєднувати кілька навичок, а не лише одну.

Раніше ми писали

• Чому ШІ-агенти не бунтують, але все одно небезпечні
• Комп’ютери в космосі й ШІ, який вдосконалює сам себе
• ChatGPT Work: 20 мільйонів людей найняли собі ШІ-колегу