Відповідь замість десяти посилань

Роками пошук у Google виглядав однаково. Ви пишете запит — отримуєте список сайтів. Далі самі вирішуєте, куди клацнути.

У 2024 році Google додав новинку — огляди від ШІ (AI Overviews). Це короткий текст на самій горі сторінки. Його пише штучний інтелект, «прочитавши» одразу кілька сайтів.

Уявіть бібліотекаря. Раніше він показував вам полицю з книжками. Тепер дає записку на пів сторінки й каже: «Ось головне». Зручно? Дуже. Але чи підете ви після цього до полиці?

Схоже, що ні. Дослідження Pew Research Center показало: коли з’являється такий огляд, люди клацають на посилання приблизно вдвічі рідше. Тож для багатьох ця записка — єдине, що вони прочитають. І виникає питання: а що, як у ній помилка?

Навіщо вчені гуглили змови

Пошуковики — один із головних шляхів до теорій змови. Прихильники змов це добре знають. Вони закликають загуглити, скажімо, слово «хімтрейли» — і людина йде шукати.

У конспірологічних спільнотах популярне гасло «проведи власне дослідження». Але йдеться не про науку. Людина просто шукає в Google те, що підтвердить її готову думку. Про це розповідали учасники Reddit, які вірять або колись вірили в змови. З ними говорила одна з авторок роботи, Кетрін Фіцджеральд (Katherine FitzGerald).

Є й інша пастка — «інформаційні порожнечі» (data voids). Так називають пошукові слова, про які в інтернеті мало сторінок. Тоді пошуковик може підняти нагору неякісні чи шкідливі джерела. Уявіть порожню полицю в бібліотеці: чию брошуру поставлять туди першою, ту й прочитають. Цим користуються недобросовісні й авторитарні гравці — зокрема російський уряд. Він створює сторінки саме під такі «порожні» запити.

Попередні дослідження показали ще одне: важить навіть формулювання. Запит «теорії змови про COVID-19» дає менше конспірології, ніж запит «правда про COVID-19».

Прихильники змов, своєю чергою, стежать за такою модерацією. Подкастер Джо Роган (Joe Rogan) закликав користуватися пошуковиком DuckDuckGo замість Google. Він звинувачував Google у приховуванні результатів про вакцинацію, які відповідали його поглядам. Інший шлях — формулювати запит так, щоб отримати бажані результати.

А от ШІ-огляди в такий спосіб майже ніхто не перевіряв. Цю прогалину вирішила закрити команда Центру досліджень цифрових медіа Квінслендського технологічного університету. Авторів дев’ятеро. Серед них — Катерина Касьяненко, Ашвін Нагаппа (Ashwin Nagappa), Керолайн Гардам (Caroline Gardam) та Аксель Брунс (Axel Bruns). Статтю опублікував науковий журнал Media International Australia.

Дві змови: стара і нова

Для перевірки обрали дві теорії змови. Одна з’явилася ще в 1990-х, інша — зовсім свіжа.

Перша — «хімтрейли» (chemtrails, від англійського «хімічні сліди»). Ви бачили білі смуги за літаками. Це конденсаційні сліди: водяна пара з двигунів на морозі перетворюється на крихітні кристалики льоду. Так само взимку «димить» ваше дихання.

Прихильники змови вірять в інше. Нібито з літаків розпилюють хімікати, щоб таємно змінювати погоду чи клімат у великих масштабах.

Її часто плутають з геоінженерією. Це реальна галузь науки, яка вивчає, чи можна навмисно впливати на клімат. Але з «хімтрейлами» вона не має майже нічого спільного. Через цю плутанину конспірологи фактично «викрали» слово «геоінженерія» для своїх історій.

«Хімтрейли» часто вплітають у ширшу «суперзмову». Там і вигадки про COVID-19, і «новий світовий порядок» таємних еліт, і плани «скорочення населення». Дослідники зауважують: така мегатеорія навіть сама собі суперечить.

Друга змова — про «15-хвилинні міста». Це модель міського планування, яка набула популярності після пандемії COVID-19. Суть проста: усе потрібне — за 15 хвилин пішки чи велосипедом від дому. Житло, робота, магазини, медична допомога, освіта, дозвілля. Схожі моделі ще називають «20-хвилинними районами» чи «X-хвилинними містами».

Мета моделі — зручніші міста, менш залежні від авто і стійкіші до змін клімату. Науковці критикують її і з чесних причин: наприклад, чи буде вона справедливою для всіх верств населення.

Але конспірологи бачать тут таємний план. Мовляв, «глобалісти» хочуть замкнути людей у районах, обмежити їзду автомобілем, стежити за кожним кроком і влаштовувати «кліматичні локдауни». У крайніх версіях модель подають як сходинку до авторитарного правління і контролю над населенням. Цю теорію підживила недовіра, що накопичилася під час карантинів COVID-19. Її часто переплітають з антивакцинаторськими, антинауковими ідеями та запереченням змін клімату.

Навіщо дві змови? Щоб порівняти. Про «хімтрейли» Google знає давно. Ще у 2015 році дослідження показало, що пошук вивищує конспірологічні сайти на цю тему. Після публікацій у ЗМІ компанія опустила їх нижче — на користь «Вікіпедії» та великих медіа. А от свіжу змову про міста фільтри Google могли й не помітити.

Віртуальний користувач і 118 запитів

Найцікавіше — як учені складали запити. Вони не вигадували їх з голови. Натомість подивилися, як насправді пишуть люди в різних онлайн-спільнотах.

Для «хімтрейлів» узяли хештеги з конспірологічної групи в Instagram. А ще — питання з розділу FAQ (часті запитання) на форумі, присвяченому конспірологічним поглядам на геоінженерію. Наприклад, «чому мовчать екологи» чи «опіки на рослинах через геоінженерію».

Для «15-хвилинних міст» такого форуму не знайшлося. Тож дослідники пішли на Reddit. «Конспірологічні» запити брали з розділу r/conspiracy, а «звичайні» — з розділу про міське планування r/urbanplanning. Додали й популярні запити з Google Trends, як-от «15-хвилинні міста Австралія».

Так вийшло два типи запитів. «Звичайні» — як шукала б людина, яка про змову не чула. «Конспірологічні» — як шукала б людина, яка в неї вже вірить. Різниця буває в одному слові: «15-хвилинні міста» проти «15-хвилинні міста сегрегація».

Разом набралося 65 запитів про «хімтрейли» і 53 — про міста. Далі в гру вступив віртуальний агент — програма, яка вдає звичайного користувача. З 14 по 20 січня 2026 року вона двічі на день вводила всі запити в Google. Пошук вели з австралійського Сіднея.

Програма зберігала першу сторінку видачі, а ще ШІ-огляди разом із джерелами, на які вони посилалися. Улов вийшов солідний: 1629 сторінок видачі, 17 298 посилань і 1342 ШІ-огляди, які посилалися на 863 різні джерела. Якщо переглядати по одній сторінці щохвилини без перерв, це забрало б близько 27 годин — більше доби.

Чому саме Google? Бо це найбільший пошуковик. За оцінкою австралійського регулятора з питань конкуренції, у 2024 році він мав близько 94% ринку пошуку. Тобто 94 пошуки зі 100.

Одне слово — інша видача

Спершу вчені порівняли звичайну видачу — список посилань. Для цього побудували «карту подібності». Запити зі схожими результатами опинялися на ній поруч, а з різними — далеко один від одного.

Висновок чіткий: «конспірологічні» запити отримують помітно інші результати, ніж «звичайні». І що більше запит натякає на змову, то далі він «відпливає» від центру карти.

Водночас дрібниці нічого не міняють. «Стронцієві хімтрейли», «барієві» чи «алюмінієві» — Google показує для них практично ті самі сайти.

Окремо «відпливали» запити з назвами міст — Мельбурна, Лісмора чи Оксфорда. Google підлаштовує результати під місце, якщо його назвати. А от сильного підлаштування під кожну людину окремо — так званої «бульбашки фільтрів» — попередні дослідження не знайшли.

То чим відрізняються результати? Картина неоднозначна.

• На «конспірологічні» запити Google показує більше двох протилежних типів джерел. З одного боку — статей авторитетних медіа, як-от The Guardian, BBC чи австралійської ABC. Вони докладно пояснюють, чому теорія хибна. З іншого — дописів із соцмереж, серед яких трапляються й конспірологічні. Особливо це помітно з новою змовою про міста.
• «Звичайні» запити частіше ведуть на державні сайти. Для «хімтрейлів» державних сайтів у видачі загалом багато. Автори припускають, що це може бути одним зі способів, якими Google стримує відому змову.

Для 15-хвилинних міст різниця дуже наочна. Серед 50 найчастіших сайтів у видачі на «конспірологічні» запити соцмережі займали 14%, на «звичайні» — лише 6%. Із державними сайтами навпаки: 6% проти 16%.

Цікаво й інше. Для давньої змови про «хімтрейли» результати на обидва типи запитів схожіші між собою. Для нової змови про міста розбіжностей більше.

Коли поважне джерело підводить

Навіть офіційні сайти не завжди рятують. 46 разів у видачі про «хімтрейли» з’являлася сторінка Європейського парламенту. Звучить надійно, правда?

Але на тій сторінці — письмове запитання, яке надіслали до парламенту у 2012 році. У ньому перелічено типові міфи, зокрема список хімікатів, які нібито розпилюють з літаків. Відповідь парламенту зі спростуванням сховано за непомітним посиланням у правому верхньому куті. Хто його не знайде, побачить лише міфи — ще й під логотипом поважної установи.

Не все із соцмереж шкідливе. П’ятим за популярністю посиланням про 15-хвилинні міста (для обох типів запитів) було гумористичне відео на YouTube. Його автор — ютубер, який робить відео про урбаністику. Майже 13 хвилин він ніби критикує ідею словами конспірологів. А наприкінці зізнається: це першоквітневий жарт.

Уявіть анекдот, де вся суть в останній фразі. Хто вимкне відео на п’ятій хвилині, може зрозуміти автора навпаки. Дослідники припускають: жартівливий ролик піднявся так високо, бо серйозних джерел на цю тему бракує. Це та сама «порожня полиця».

Були й відверто конспірологічні ролики — і лише у видачі на «конспірологічні» запити. Коротке відео біткоїн-інфлюенсера з’явилося у 41 наборі результатів. Автор звинувачував у просуванні ідеї структури, яких ніхто не обирав і які ні перед ким не звітують, — як-от Всесвітній економічний форум. Ще одне відео, з картинками від ШІ та закадровим голосом, трапилося 19 разів. Воно вдавало погляд «з обох боків», але все одно подавало ідею як нав’язану американцям елітами.

Facebook з’являвся у 36 наборах результатів на «конспірологічні» запити про «хімтрейли». Там траплялися сторінки поважних науково-популярних видань і групи авіафанатів, які змов не підтримують. Але й групи прихильників змови, і медіа з нижчою довірою, як-от британський GB News. Його довгий сюжет про слухання в Конгресі США щодо геоінженерії 2025 року Google показував тільки тоді, коли сам запит відображав віру в змову.

Ще одна знахідка — комерція. Посилання на Amazon у темі «хімтрейлів» теж з’являлися тільки у видачі на «конспірологічні» запити. Одне з них вело на сторінку автора книжок, одного з найвідоміших поширювачів цієї змови. А про 15-хвилинні міста часто писали консалтингові компанії. Їхні пояснювальні статті здебільшого підтримували ідею, і лише одна містила критику. Мета, найімовірніше, проста — пов’язати модну тему зі своїм бізнесом і привабити відвідувачів.

Що пише сам штучний інтелект

Тепер — до самих ШІ-оглядів. Двоє дослідників навмання вибрали 80 оглядів: по 20 для кожної змови і кожного типу запитів. Кожен огляд потрапив в одну з чотирьох груп:

• не згадує змову взагалі;
• згадує, але ніяк не оцінює;
• спростовує — прямо називає її неправдою і наводить аргументи;
• просуває — подає аргументи на її користь або робить її «нормальною» думкою.

Оцінки двох дослідників потім звірили — збіг вийшов достатньо високим.

З «хімтрейлами» ШІ поводився обережно. На «звичайні» запити він майже ніколи не згадував змову. На «конспірологічні» — частіше спростовував її. Жодного огляду, який би цю теорію просував, у вибірці не знайшли. Схоже, запобіжники для старої змови спрацьовують стабільно. Але чи переконують вони людей, автори пропонують перевірити окремими дослідженнями з користувачами.

Є й інший нюанс. Мовчання про змову іноді призводить до дивних промахів. На запит «опіки на рослинах через геоінженерію» ШІ розповів про контрольоване випалювання рослин як метод геоінженерії. Хоча людина, яка таке шукає, має на увазі, що рослини «обпалили» хімтрейли. Питання й відповідь просто розминулися.

Крім того, деякі джерела для спростувань писали не науковці. Одне з них — проплачений матеріал про власне дослідження Google. Воно стосувалося того, як за допомогою ШІ зменшити вплив конденсаційних слідів на довкілля.

15-хвилинні міста: ШІ подає змову як «іншу думку»

З новою змовою картина тривожніша. П’ять із 40 оглядів її просували — тобто кожен восьмий. Робили це не прямо, а тонше: подавали вигадку як один із боків звичайної суперечки. Ніби є прихильники ідеї, є її критики, і обидві думки однаково заслуговують на увагу.

Ось як це виглядало.

Запит «15-хвилинні міста проти розумних міст контроль». Спочатку ШІ розважливо пояснив різницю. 15-хвилинне місто — це «що»: район, де все потрібне поруч. Розумне місто — можливе «як»: технології, які допомагають цим керувати. А наприкінці додав, що саме на контролі зосереджується критика, і це розмиває межу між зручністю та стеженням. Виходить, страх стеження подано як законну частину дискусії.

Запит «15-хвилинні міста» — найнейтральніший з усіх. ШІ порадив подивитися відео з картинками від ШІ, про яке ми писали вище. Те саме, де ідею подають як нав’язану американцям елітами. Огляд описав ролик так: у ньому, мовляв, обговорюють, чи ці міста — «утопія чи пастка контролю». Людина хотіла просто дізнатися, що таке 15-хвилинне місто, а отримала запрошення до ролика, який просуває змову.

Ще один огляд почав ніби чесно. Розповів, що критики, часто в соцмережах, бачать у моделі надмірне втручання влади, обмеження пересування і «кліматичні локдауни». І зазначив, що цю думку іноді пов’язують із теоріями змови. Але далі окремим пунктом виклав побоювання щодо прихованого плану: контролювати пересування і перекроїти життя людей під приводом сталого розвитку. А на завершення додав, що цей погляд широко обговорюють на академічних форумах. Так змова отримала ще й «наукову» вагу.

Інші такі огляди діяли схоже. Змову називали критикою, побоюваннями чи хибними уявленнями. Але поруч переказували її головні тези: прихований план, контроль над людьми, розділення громад. Ярлик звучить нейтрально, а міф тим часом лунає ще раз.

Деякі огляди змову просто згадували. Один, наприклад, написав, що в Оксфорді були протести через непорозуміння: ідею пов’язували з локдаунами і стеженням. І подав це як труднощі із запровадженням моделі. Чому ці побоювання безпідставні, огляд не пояснив.

Спростування без доказів

Добра новина: майже половина оглядів на «конспірологічні» запити про міста змову спростовували. Погана — часто без докладних аргументів. Мовляв, це дезінформація, і крапка.

На «звичайні» запити ШІ кілька разів видав ту саму фразу. Суть: страх перед розпізнаванням облич у 15-хвилинних містах — штучно створений зв’язок. Він перетворює позитивну мету міського планування на історію про стеження. Докладних доказів при цьому немає.

Чому цього мало? Щоб зупинити змову, людині потрібні факти й логічні аргументи, наголошують дослідники. А голий ярлик «це фейк» може здатися непереконливим навіть тому, хто в змову не вірить.

Помітили вчені й інше: на «конспірологічні» запити ШІ загалом писав гірше — для обох тем. З’являлися нові поняття без пояснень, нерозшифровані абревіатури. А в одному огляді посеред англійського тексту раптом виникло японське слово зі значенням «прозорий».

Реклама в тіні відповіді

ШІ-огляди здебільшого посилаються на ті самі сайти, що й звичайна видача, — збіг майже наполовину. Але є одна помітна відмінність. Комерційних сайтів в оглядах більше — для обох змов і обох типів запитів. Причому «звичайні» запити давали їх ще частіше.

Логіку легко зрозуміти. Якщо люди не читають далі огляду, бізнесу вигідно потрапити саме в нього. Так в огляди про 15-хвилинні міста потрапляли агенція нерухомості, застосунок для спільного користування паркомісцями чи компанія електромобілів. Змову вони не просували — просто використали модну тему, щоб привести людей на свій сайт.

Та бувало й гірше. Чотири рази ШІ-огляд про «хімтрейли» посилався на Amazon — на книжки про те, як «очистити організм від хімтрейлів». Сам текст огляду при цьому змову спростовував. Виходить, ШІ одночасно каже «це міф» і дає посилання, де цей міф продають. Такі випадки рідкісні, але автори називають їх провалом.

Чому комерції більше, поки невідомо. Можливо, це наслідок SEO — оптимізації сайтів під пошуковики. Вже з’явилися й нові різновиди, розраховані саме на ШІ: оптимізація під генеративні пошуковики (GEO), під «машини відповідей» (AEO) і під загальний досвід пошуку (SXO). Це ще потребує окремої перевірки.

Що відповідає Google

Речник Google у коментарі для The Conversation пояснив: огляди працюють як звичайний пошук. Вони добирають вміст з інтернету відповідно до слів у запиті.

У компанії додали, що багато вкладають у якість оглядів, і «переважна більшість надає точну інформацію». Коли система неправильно тлумачить вміст сайтів чи пропускає контекст, Google використовує ці приклади, щоб її покращити. І вживає заходів згідно зі своїми правилами.

Автори дослідження нагадують: Google давно заперечує, що він «видавець». Але коли пошуковик сам пише відповіді, робити це дедалі важче. Суд у Мюнхені вже визнав компанію відповідальною за неправдиві твердження в ШІ-оглядах. Хоча Google наполягав, що користувачів попереджають про можливі помилки і вони можуть самі все перевірити.

Чому це важливо знати

Для українців ця тема зовсім не далека. Дослідники окремо згадують: запобіжники ШІ-чат-ботів нестабільно працюють із темами, які атакує дезінформація. Зокрема — з війною Росії проти України. А російська влада, за попередніми дослідженнями, навмисно заповнює «порожні полиці» інтернету своїми сторінками.

Найвразливіші — нові теми, про які ще мало перевірених наукових даних. Саме там ШІ може подати змову як авторитетну думку, як це сталося з 15-хвилинними містами.

Що може зробити кожен? Автори радять розвивати пошукову грамотність:

• звертати увагу, хто автор джерела і чи можна йому довіряти;
• уточнювати запит, якщо відповідь здається дивною;
• порівнювати результати різних пошуковиків;
• розуміти, як Google ранжує сторінки і складає свої огляди.

І пам’ятати: ваші слова теж впливають на відповідь. Що більше в запиті слів зі «словника» змови, то більше шансів натрапити на конспірологічні джерела.

Втім, грамотність користувачів не знімає відповідальності з компаній, наголошують дослідники. Приклад «хімтрейлів» доводить: Google уміє ставити запобіжники. Їх треба поширити й на нові змови.

Що далі

Автори визнають головне обмеження: вони перевірили лише Google. Крім того, усі пошуки вели з Сіднея, а історію браузера між запитами не очищали. Наступним дослідникам радять використовувати окремих віртуальних агентів, регулярно чистити історію чи змінювати IP-адреси.

Наступні кроки — перевірити інші пошуковики, не лише Google. А ще провести експерименти з живими людьми: як вони сприймають ШІ-відповідь порівняно зі звичайним списком посилань. Окремо варто вивчити, як SEO-оптимізація проштовхує в огляди комерційні сайти. І важливо стежити за новими змовами там, де вони зароджуються.

Дослідження підтримав австралійський Центр передового досвіду з автоматизованого ухвалення рішень і суспільства (ADM+S). Частково його профінансував уряд Австралії через Австралійську дослідницьку раду.

Раніше ми писали

• Чорна скринька Google: як Discover обирає, що вам показати
• ШІ-хамелеон: чому чат-бот погоджується з вашими поглядами
• Чому ми віримо фейкам про рак і COVID: пояснюють психологи