1934-й: розрізали на 11 частин і відправили до резервного фонду

У 1934 році Срібні Царські врата — шедевр 1747–1750 років, створений за Київських митрополитів Рафаїла (Заборовського) та Тимофія (Щербацького) — зняли з головного іконостасу Софійського собору. Виконавці наказу розрізали їх на 7 великих частин і 4 дрібних, щоб легше винести з собору й відправити до резервного фонду дорогоцінних металів при Наркоматі освіти України. Дослідники вважають, що врата готували до переплавлення.

Лише у 1977 році почорнілі й деформовані фрагменти виявив і ідентифікував київський художник-реставратор Анатолій Марченко у фондах Печерського історико-культурного заповідника. За наказом Міністерства культури УРСР від 10 червня 1977 року № 351 частини передали Державному архітектурно-історичному заповіднику «Софійський музей». Проте фактично заповідник отримав їх лише у 1984 році й одразу передав до Київської міжобласної спеціальної науково-реставраційної виробничої майстерні.

Десятиліття бездіяльності й пошук мецената

У 1984–1986 роках Анатолій Марченко розробив загальну схему реконструкції та першочергові роботи. Однак через байдужість органів влади, що обмежилася міжвідомчим листуванням, і брак коштів розпочаті роботи призупинили, а фрагменти повернулися до фондів заповідника.

У 2000 році генеральна директорка Національного заповідника «Софія Київська» Неля Куковальська ініціювала питання реставрації. До 2002 року фахівці розробили варіанти відновлення пам’ятки на основі наявних документів. У 2005 році зусиллями Куковальської знайшли мецената — київську компанію ЗАТ «ЕНРАН» на чолі з головою спостережної ради Миколою Гергієвським. Меценатська допомога становила 100 тисяч доларів.

Міжнародний конкурс і польські реставратори з Кракова

За результатами оголошеного міжнародного конкурсу переміг проєкт Польських майстерень з реставрації пам’яток старовини (PPKZ, Варшава) під керівництвом Марека Баранського. За основу взяли матеріали досліджень Марченка, проте техніку виконання польські фахівці запропонували іншу: оригінальне карбування по сріблу на основі давніх традицій обробки металу.

Реставрацію проводили у Краківському відділенні майстерень під керівництвом архітектора Яна Павліцького. Над відновленням воріт працювали семеро фахівців на чолі з реставратором з металу Мареком Ганєвим — найкращим, за оцінкою заповідника, краківським ювеліром і фахівцем з обробки металу.

Освячення Патріархом і символізм двоголового орла

25 липня 2008 року Вселенський Патріарх Варфоломій І, перебуваючи в Києві на урочистостях з нагоди 1020-ліття Хрещення Русі-України, освятив відреставровані Царські врата Софії та дзвони на її дзвіниці — встановлені замість скинутих тоталітарною владою у 1930-х роках. Саме цей факт освячення Константинопольським Патріархом пам’яток, що їх за доби Гетьманщини позначено зображеннями двоголового орла, наводить у своєму дослідженні «Двоглавий орел: трансформація сакрального образу» доктор історичних наук, професор Надія Нікітенко — як аргумент у науковій дискусії про зміст цього символу.

Чому це важливо знати

Дискусія у форматі круглого столу у «Софії Київської» — частина ширшого процесу переосмислення спадщини: заповідник публічно обговорює, які символи на пам’ятках національного значення потребують переінтерпретації, а які — збереження як частини складної історії. Наступні засідання циклу триватимуть у заповіднику; анонси публікуються на його офіційних сторінках.

Культурні події Києва, зокрема заходи у «Софії Київської», — в афіші kyiv.news.

Раніше ми писали

Як ми раніше писали: Мікродрама: однохвилинний серіал, що ламає гальмо в мозку. Також ми повідомляли: Ворожіння на кістках і штучний інтелект: що їх ріднить.