Чому дружба слабшає, коли друг відвертий із чат-ботом

Ваш друг заводить звичку обговорювати найважливіше з чат-ботом — і ваша дружба непомітно слабшає, хоча ви самі ШІ можете взагалі не користуватися. Це головний висновок есе Еліс Лассман (Alice Lassman) — економістки й авторки щоденника на Substack «The Intimacy Economy», опублікованого в The New York Times. Два роки вона розпитувала однолітків про їхні розмови з ШІ й виявила: штучний інтелект змінює навіть ту дружбу, якої сам ніколи не торкався.

21 Серпня 2026 о 20:32|Наука і технології|⏱ 5 хв читання|Поділитися:

Людина в зеленій шапці пише за столом поруч із білим гуманоїдним роботом-помічником в сучасному офісі з рослинами

Фото: Ілюстративне зображення | 1920×1080

Що таке «економіка близькості»

Лассман — економістка, тож пояснює це економічним терміном: негативний зовнішній ефект. Так називають ситуацію, коли чиясь дія б’є не по тому, хто її зробив, а по людях навколо. Класичний приклад — завод, що димить: власник заробляє гроші, а брудне повітря дихають усі сусіди. З чат-ботами відбувається щось схоже. Людина отримує зручного співрозмовника 24/7, а її друзі — трохи менше відвертості, ніж мали раніше.

Довіра між людьми накопичується поступово: кожен щирий момент — наче внесок у спільний рахунок. Коли людина віддає свої найважливіші переживання боту, а не другові, на цей рахунок ніхто нічого не кладе.

Чат-бот як психотерапевт на виклик

Лассман поговорила з десятками людей 20–30 років у США та Європі. Майже всі вони мали повноцінне соціальне життя — і водночас щодня радилися з ботом.

21-річний Лавіш Дакш (Lavish Daksh) з Німеччини розповів, що ШІ допоміг йому приймати рішення без зайвих емоцій: «Якщо я більш раціональний і менш емоційний, я роблю добре». Але тут же зізнався, що хоче взагалі прибрати емоції зі стосунків.

27-річний співрозмовник з Британії використовує чат-бота як «просунутий пошук у Google» для власного особистого життя: бот пам’ятає його емоційні реакції й підказує, як діяти наступного разу. Свої почуття він тепер спершу довіряє боту. А друзям розповідає вже потім — якщо взагалі розповідає.

Психотерапевт з 14-річним стажем Майк Джефкоут (Mike Jeffcoat) сказав Лассман, що сам не ділиться з друзями тими важкими емоціями, які довіряє ШІ. Він вважає, що обробляти складні думки простіше наодинці з ботом, ніж шукати людину, яка витримає ваш «плутаний підсвідомий матеріал».

Скільки підлітків насправді довіряють почуття боту

Це не поодинокі історії. Дослідники Флоридського Атлантичного університету й Університету Вісконсин-О-Клер опитали 3466 підлітків 13–17 років і опублікували результати в журналі Journal of Adolescence 2026 року. Серед тих, хто хоч раз пробував чат-бота, 66 зі 100 зверталися до нього за порадою, а 60 зі 100 — саме за дружнім спілкуванням. Уявіть шкільний клас на 30 учнів: майже 18–20 з них хоча б раз шукали в боті друга чи порадника, а не розваги.

Є й тривожніша цифра. За опитуванням RAND 2026 року, серед підлітків і молоді, які просили в ШІ поради щодо психічного стану, майже дві третини (63%) взагалі нікому про це не розповіли. Частий контакт з ботом усе ще сприймається як щось, чим не варто хвалитися.

Одна з героїнь Лассман, 34-річна жінка, боялася, що хлопець, з яким вона зустрічалась, «злякається», дізнавшись про масштаб її спілкування з ботом Claude. Коли стосунки закінчилися, вона створила ШІ-копію колишнього, щоб самій, без свідків, розібратися у своїх почуттях. «Це інструмент для проговорення того, що я відчуваю», — пояснила вона Лассман.

Дружба-«герметик»: коли ШІ затуляє тріщини

Лассман називає штучний інтелект «соціальним герметиком»: він заповнює прогалини в стосунках так само непомітно, як герметик заповнює тріщини в стіні. Бот підказує чоловікам, як спланувати побачення ефектніше за суперника, і знаходить слова співчуття, коли друзі розгубилися.

Показова історія: приятель Лассман повернувся додому пізно вночі після вдалого побачення — щасливий і сповнений бажанням із кимось поділитися. Сусіди по квартирі вже спали, тож він написав чат-боту: «Побудь моїм сусідом, я щойно прийшов з побачення». Лассман випадково відповіла на його повідомлення раніше — і розмова дісталась їй, а не боту. Якби вона не написала, ця мить зміцнила б його зв’язок із програмою, а не з живою людиною.

Схожий процес уже відбувався зі смартфонами: коли вони з’явилися, дружба перетворилась на постійну доступність у групових чатах. Спосіб спілкування змінився, але сама потреба говорити з людьми нікуди не зникла. З ботами інакше: тепер є інструмент, який може взагалі замінити частину цієї потреби — і люди стають трохи менш відвертими одне з одним.

Чи це завжди погано?

Не обов’язково. Один із читачів есе Лассман, 45-річний Нік К. з Сіетла, розповів у коментарях протилежну історію: коли вони з партнеркою сваряться, розмова з ботом допомагає йому вийти за межі власної образи й побачити позицію іншої людини — це полегшує примирення, а не замінює його. Сама Лассман відповіла йому, що погоджується: ШІ — це інструмент, і головне, щоб він доповнював людські стосунки, а не підмінював їх.

Кілька співрозмовників Лассман теж казали, що ШІ допоміг їм думати про власні стосунки чіткіше й уважніше. Проблема виникає не від самого факту розмови з ботом, а коли бот стає першим і єдиним, кому розповідають найважливіше.

Що далі

Сама Лассман зізнається: особисто вона не обговорює з ШІ особисте життя — і все одно, за її словами, «сприйнятливіша до цієї спокуси», ніж їй здається. Телефон завжди при ній, як частина тіла, — і саме тому спокуса розв’язати емоційну проблему одним повідомленням боту, а не незручним дзвінком другові, з кожним роком лише зростає.

А що станеться з дружбою за десять років, якщо кожна незручна розмова спершу проходитиме «репетицію» з ботом?

Чому це важливо знати

Навіть якщо ви самі жодного разу не писали чат-боту про почуття, це вас усе одно стосується. За задумом Лассман, головна небезпека — не власна залежність від ШІ, а те, що змінюються звички ваших друзів: вони можуть стати трохи менш відвертими саме з вами, навіть цього не усвідомлюючи. Помітити це — перший крок, щоб дружба не «протікала» непомітно у бік екрана.