Що за будівлі та яка їхня історія

Головна будівля садиби розташована за адресою вул. Євгена Чикаленка, 31, у Шевченківському районі. Її зведено у 1898 році, і в реєстрі вона отримала статус пам’ятки архітектури, містобудування та історії. Відомо, що в цьому будинку в різний час мешкали диригент Давид Бертьє та піаніст Маріан Домбровський.

До реєстру також внесено прибутковий будинок на Чикаленка, 31-А, зведений у тому ж 1898 році та надбудований у 1910-му. Він отримав статус пам’ятки архітектури та історії. Ще два об’єкти — житлові флігелі на Чикаленка, 31-Б та 31-В, обидва датовані 1899 роком, — зареєстровані як пам’ятки архітектури.

Від міського обліку до державного реєстру

Усі чотири будівлі й раніше перебували на обліку як об’єкти культурної спадщини — відповідні рішення ухвалювали міські органи охорони спадщини у 2006, 2011 та 2019 роках. Але статус на міському рівні захищав об’єкти слабше: рішення органів місцевого самоврядування простіше оскаржити чи змінити, ніж запис у загальнодержавному реєстрі, який ухвалює центральний орган виконавчої влади. Тепер будівлі отримали вищий рівень захисту: внесення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України за категорією місцевого значення означає, що будь-які роботи, здатні вплинути на стан або зовнішній вигляд споруд, відтепер мають проводитися виключно відповідно до вимог законодавства про охорону культурної спадщини.

Що дає статус пам’ятки

Після внесення до Держреєстру об’єкти перебувають під державною охороною. Це означає юридичну відповідальність за будь-які несанкціоновані втручання у їхній вигляд чи конструкцію. Таким чином садиба Міркіна та три будівлі поруч із нею отримують додаткові гарантії збереження як частини архітектурної спадщини Києва кінця XIX — початку XX століття. Власники чи орендарі приміщень тепер зобов’язані погоджувати з органами охорони спадщини навіть заміну вікон, дверей чи оздоблення фасаду.

Сама вулиця названа на честь Євгена Чикаленка (1861–1929) — українського громадського діяча, мецената й видавця, який фінансував газету «Рада» та підтримував українську культурну справу. Історична забудова на вулиці його імені зберігає атмосферу того часу, коли зводили й садибу Міркіна.

Чому це важливо знати

Столична забудова нерідко наступає на історичні квартали ще до того, як пам’ятки встигають отримати офіційний захист — так, наприклад, склалося з будинком на Гончара, 32-А, де прокуратура досі домагається охоронного договору. Статус у Державному реєстрі дає садибі Міркіна юридичний захист від самовільного знесення чи перебудови ще до того, як з’являться претензії забудовників.

Як ми раніше писали, брак своєчасного охоронного статусу — одна з причин, чому такі об’єкти, як Гостинний двір, десятиліттями лишаються руїною замість реставрації.

Джерело: BZH