Як виглядав флігель і чим він відрізнявся від типової забудови

Флігель був двоповерховим, дерев’яним, з напівпідвалом і високим цоколем. Стіни тинькували, віконні прорізи зробили невеликими, а фасад залишили без жодного декору — споруда призначалася не для парадних функцій, а для здавання внайми пожильцям.

Така простота не була винятком для київських дворових флігелів кінця ХІХ — початку ХХ століть. У глибині садиб у середмісті часто будували дешевше та скромніше житло для квартирантів, тоді як головні корпуси виходили на червону лінію вулиці й тримали репрезентативний фасад.

Хто і коли мешкав у будинку № 12

До 30 жовтня 1903 року сім’я Ульянових жила на Кудрявській вулиці, 10, після чого переїхала на Лабораторну, 12. У ніч проти 2 січня 1904 року сестер Леніна Анну та Марію заарештували за підпільну антиурядову діяльність і ув’язнили до Лук’янівської тюрми. Після звільнення влітку того ж року Ульянови виїхали з Києва.

З огляду на цей епізод у 1928 році з нагоди 25-річчя ІІ з’їзду РСДРП Лабораторну вулицю перейменували на вулицю Ульянових — назву підтвердили у 1944 році. Історичну назву Лабораторна вулиця повернули лише 13 жовтня 2009 року рішенням Київради.

Який музей працював у будинку і коли його закрили

У 1975–1976 роках флігель повністю реконструювали з відтворенням первісного вигляду. У трьох невеликих кімнатах на другому поверсі, де колись мешкали Ульянови, 21 грудня 1977 року відкрили Меморіальну квартиру-музей Ульянових. У радянський час будівля мала ідеологічне значення.

В інших приміщеннях флігеля у різні роки працювали дитяча бібліотека «Веселка» та камерний хор «Київ». Усе припинилося у 2004 році, коли флігель знесли — місце пішло під забудову. Меморіальної таблички або іншого знаку, який нагадував би про колишню садибу, на цій ділянці не залишилося.

Чому це важливо знати

Доля садиби на Лабораторній, 12 типова для значної частини київської історичної забудови, яка зникала впродовж ХХ і початку ХХІ століть. Як ми розповідали, на розі Татарського провулку і Половецької вулиці у 2008 році знесли особняк початку ХХ століття, а на його місці досі стоїть пустка. Знесення дворових флігелів і садиб без надійної фотофіксації означає, що матеріальні сліди побутової історії Києва кінця ХІХ — початку ХХ століть зберігаються переважно в архівах і приватних колекціях, а не в самому місті.

Раніше ми писали

Як ми розповідали, на Галицькій площі у 1868–1871 роках стояла Іоанно-Златоустівська «Залізна» церква — унікальна споруда з чавунних і залізних деталей, яку знесли 1934 року під приводом реконструкції трамвайних колій. Також ми писали про звернення пам’яткоохоронців до прокуратури через знищення історичних будівель на Подолі — забудовники продовжують руйнувати об’єкти культурної спадщини попри мораторій і судові процеси.