Не зліт, а затягнута деградація

У розмові з L’Express Мінцнер описує це як результат «контрреформи» (counter-reform era), що розпочалась із приходом Сі Цзіньпіна до влади у 2012 році.

Карл Мінцнер — професор права в університеті Фордгема (Fordham University, Нью-Йорк) і автор книжки End of an Era: How China’s Authoritarian Revival is Undermining Its Rise (Oxford University Press). Його головний тезис: «Сі Цзіньпін методично руйнує всі досягнення епохи реформ і відкритості».

Повернення до авторитарного ядра

Карл Мінцнер не підтримує ані захопленого оптимізму про «велику китайську епоху», ані радикального песимізму в дусі Гордона Чана (Gordon G. Chang), який пророкує крах КНР. Його оцінка — помірковано тривожна: епоха лібералізації завершена, а замість неї — ідеологічна жорсткість, централізація влади та згортання плюралізму.

«У 1980–90-х роках, попри однопартійну систему, у Китаї існували канали для зворотного зв’язку — незалежні медіа, громадські адвокати, експертні дебати. Сьогодні цього немає», — наголошує Мінцнер.

Із реформи — в режим «безпеки»

Ключові інститути громадянського суспільства зруйновані:

• незалежних юристів переслідують, змушують до еміграції;
• пресу підпорядковано державній цензурі;
• університети «зачищено» від інакодумців;
• публічний дискурс підданий масовій автоцензурі.

«Сьогодні більшість китайців інтерналізували нові обмеження. Страх повернувся як політична норма», — пояснює експерт.

Політична система повернулась до моделі маоїстського типу: уся влада зосереджена в руках одного лідера, внутрішні дискусії зведено до мінімуму, Конституцію змінено, щоб дозволити Сі Цзіньпіну залишатись при владі безстроково. Кампанія «боротьби з корупцією» стала інструментом усунення суперників.

Економіка в тіні авторитаризму

Після трьох десятиліть стрімкого зростання (≈10% на рік), економіка Китаю гальмує. Мінцнер наголошує на структурних проблемах:

• криза нерухомості (реформу не провели вчасно);
• демографічний спад;
• посилення ролі держкомпаній за рахунок приватного сектору;
• перевиробництво в зеленій промисловості (сонячні панелі, електромобілі, акумулятори).

«Молодь і середній клас уже не вірять, що житимуть краще за батьків. «Китайська мрія» мертва», — констатує Мінцнер.

Роль Трампа — несподівана допомога Пекіну

Інтерв’ю також підкреслює парадокс: імпульсивна та протекціоністська політика Дональда Трампа підсилює антизахідну пропаганду в КНР.

«Дональд Трамп — це дарунок для Сі Цзіньпіна. Його ексцеси дозволяють Пекіну відвертати увагу від власного авторитаризму й звинувачувати у всіх проблемах іноземних ворогів», — каже Мінцнер.

Цей наратив посилює мобілізацію суспільства навколо партії, відбілюючи внутрішню політику за рахунок зовнішньої загрози.

Європа — новий ринок і ціль

Через торговельну війну зі США Пекін шукає економічного перегрупування:

• підвищення експорту «зелених» товарів (EV, батареї, сонячні панелі);
• пошук політичного партнерства з ЄС.

«Китай уважно стежить за Європою. Якщо США виглядають ненадійно, Сі спробує використати це для розширення свого впливу», — пояснює професор.

Мінцнер наголошує: демократичні країни — Франція, ЄС, Канада, Японія — повинні зберегти вірність ліберальним цінностям, попри «трампівську паузу».

Три сценарії майбутнього

Мінцнер викладає три можливі шляхи Китаю:

1. Демократизація — «малоймовірна» через методичне знищення активного громадянського суспільства.
2. Раптовий крах режиму — «малоймовірний без масштабної поразки у війні чи перевороту в партії».
3. Повільна деградація — «найреалістичніший сценарій»: державна система витрачатиме дедалі більше ресурсів на самозбереження, втрачаючи ефективність.

«Я бачу Китай, який усе глибше занурюється в повільну деградацію через власну негнучкість і політичну закритість», — резюмує Мінцнер.

Чому це важливо знати

Погляд Карла Мінцнера уникає двох крайнощів — ідеалізації «китайського злету» та фаталізму щодо його краху. Його діагноз — авторитарна стагнація (authoritarian stagnation): Пекін не розвалиться раптово, але дедалі глибше занурюється в жорстку централізацію, внутрішню ерозію і репресивне самозбереження. Ресурси витрачаються не на інновації, а на контроль.

Це має пряме значення для України. КНР — системний партнер РФ, і саме сьогодні, 8 травня 2025 року, в Москві розпочався офіційний саміт за участі Путіна та Сі. На тлі війни проти України, така демонстративна підтримка підкреслює реальний курс Пекіна — не на мир чи справедливість, а на зміцнення осі авторитаризму.