Чому це зараз важливо для Києва

За час повномасштабної війни кількість людей з інвалідністю в Україні зросла на 600 тисяч осіб, а станом на грудень 2025 року їх загалом близько 3,4 мільйона. Київ поступово стає доступнішим — у 2024 році в столиці облаштували 21 безбар’єрний підхід до соціально важливих об’єктів, а на 2025-2026 роки місто затвердило план з понад 180 пунктів для створення безбар’єрного простору. Проте центр міста залишається найменш доступним, тоді як нові райони краще пристосовані для пересування.

Однак інклюзивність — це не лише пандуси та ліфти. Це насамперед про ставлення та розуміння потреб людей з інвалідністю. Учасники проєкту «М’яке місто» — Уляна Пчолкіна, Дмитро Биховченко та Ярослав Грубич — поділилися досвідом життя в Києві та розповіли, з якими ситуаціями стикаються щодня.

Десять типових ситуацій, з якими стикаються кияни

Щодня люди на кріслах колісних стикаються з різними викликами — від фізичних бар’єрів до психологічного дискомфорту. Розберемо найпоширеніші ситуації та поради, як зробити місто зручнішим.

Ситуація перша: Недоступні маршрути

Дмитро Биховченко, який отримав поранення під Авдіївкою у жовтні 2023 року, каже, що найбільше проблем виникає в центрі Києва. Довелося шукати обхідні шляхи через численні бар’єри. Водночас нові райони, як-от Виноградар, або відремонтована Кирилівська вулиця набагато доступніші. Порада для бізнесу: перевіряйте доступність на етапі проєктування, консультуйтеся з експертами.

Ситуація друга: Зайняті паркомісця

Автомобілісти без значка регулярно паркуються на місцях для людей з інвалідністю. Такі місця ширші, бо потрібен простір для розкладання крісла колісного. Порада: не займайте ці місця навіть «на хвилину», а якщо бачите порушення — викликайте поліцію.

Ситуація третя: Гіперопіка

Незапитана допомога та штовхання крісла без дозволу — одна з найпоширеніших проблем. Ярослав Грубич підкреслює: «Просто запитайте, чи потрібна допомога». Порада: завжди спочатку запропонуйте допомогу та приймайте відмову, якщо людина каже, що впорається сама.

Ситуація четверта: Власні помилки

Багато киян досі використовують застарілу термінологію — наприклад, кажуть «інвалідний візок» замість «крісло колісне». Порада: вивчайте правильні терміни та уникайте застарілих формулювань, які можуть ображати.

Ситуація п’ята: Оманлива інклюзивність

Заклади заявляють про інклюзивність, але насправді мають бар’єри. Наприклад, готелі зі сходами пропонують «занести» людину на кріслі. Порада для бізнесу: справжня інклюзивність означає самостійний доступ. Консультуйтеся з фахівцями — безпечний кут пандуса не перевищує 8%.

Ситуація шоста: Недоступні укриття

Більшість укриттів у Києві зі сходами, тож під час тривог люди на кріслах колісних змушені залишатися вдома. Уляна Пчолкіна каже, що за три роки війни жодного разу не потрапила в укриття. Порада владі: планувати інклюзивні укриття під час будівництва та реконструкції.

Ситуація сьома: Відмови в допомозі

Дмитро каже, що такого з ним не траплялося — люди завжди допомагали. Уляна пояснює, що це нормально, якщо хтось фізично не може допомогти. Порада: можна відмовити, але варто запропонувати альтернативу — наприклад, організувати допомогу іншої людини.

Ситуація восьма: Психологічний дискомфорт

Ярослав уникав публічних заходів через страх поглядів інших людей. Рішення прийшло з часом: почав виходити з друзями, працював над сприйняттям. Порада оточенню: спокійно реагуйте на людей з інвалідністю.

Ситуація дев’ята: Висловлення захоплення

Незнайомці підходять до військових з подяками, що інколи може бути незручним. Герої кажуть: це приємно, але краще обмежитися жестом руки до серця. Порада: можна висловити повагу, але не відволікайте від справ.

Ситуація десята: Проблеми з транспортом

Станом на червень 2025 року лише 12 із 52 станцій київського метро повністю доступні для людей з інвалідністю — це менше від чверті. Порада: планувати маршрути заздалегідь, використовуючи додаток «Метро для всіх», який показує наявність ліфтів та пандусів на станціях.

Що кажуть експерти

Олексій Ерінчак, засновник книгарні «Сенс» на Хрещатику, яка відкрилася в лютому 2024 року та встановила ліфт для інклюзивності, підкреслює: «Культура формується з дитячого садка. Діти з інвалідністю мають зростати разом з іншими дітьми».

Вікторія Тітова, CEO Big City Lab, додає: «Коли створюєш комфорт, некомфортні місця починають дратувати людей. Треба просто починати робити інклюзивні простори крок за кроком».

Чому це важливо знати

Київ стає дедалі доступнішим, але для справжньої інклюзивності потрібно щось більше, ніж фізична інфраструктура. Кожен киянин може зробити місто зручнішим: завжди запитувати перед допомогою, не займати спеціальні паркомісця, вивчити правильні терміни, спокійно реагувати на людей з інвалідністю. Ці прості правила роблять Київ комфортним не лише для людей з інвалідністю, а й для мам з візочками, людей похилого віку та всіх киян. Безбар’єрне місто — це місто для кожного.