Історія, записана в назвах вулиць
Сама назва вулиці Ярославів Вал та сусідніх вулиць свідчить про багату історію цієї місцевості. Вулиця колись звалася Великою Підвальною — тобто тією, що проходила під валом, а сусідні — Прорізна (прорізана у валу) та Малопідвальна.
Вулиця виникла як дорога поруч міського валу, насипаного за часів великого Київського князя Ярослава Мудрого у XII столітті. Оборонна система існувала до 30-х — 50-х років ХІХ століття. У 1833 році укріплення почали знищувати, а саму вулицю прокладено на місці зрівняного валу лише у 1850-х роках.
Будинок архітектора Шілле під загрозою зникнення
Історичний будинок на Ярославому Валу, 10 спроєктував Олександр-Петро-Адріан Шілле — п’ятий головний архітектор Києва, який обіймав цю посаду з 1869 року. Він відомий як автор найбільшої кількості київських фонтанів у формі чаш, зокрема у Маріїнському парку та на Європейській площі. Також Шілле спроєктував Водонапірну башту в Хрещатому парку та будівлю Міської думи на Хрещатику.
Проте минулого місяця громадськість з’ясувала, що власник приміщень, прикривши фасад будівельною завісою, фактично зніс фасад перших двох поверхів історичної будівлі та розпочав нове будівництво. Повністю зруйновано внутрішні та зовнішні перекриття, оригінальну київську жовту цеглу замінено на газоблок та металеві сваї. Цілком знищені інтер’єри майже 150-літньої садиби.
Котлован на 15 метрів углиб
Скандал навколо цієї будівлі розгорівся ще у 2018 році, коли мешканці будинку забили на сполох, помітивши тріщини на стінах своїх осель. З’ясувалося, що забудовники замість надбудовувати додаткові поверхи вирішили їх «накопати»— занурилися приблизно на 15 метрів углиб, фактично побудувавши ще один підземний будинок прямо впритул до фундаменту посольства Республіки Польща.
Саме під час цих робіт і натрапили на кам’яне мурування, яке може мати історичну цінність.
У буферній зоні ЮНЕСКО
Ділянка розташована в охоронній (буферній) зоні об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Київ: собор святої Софії та прилеглі чернечі будівлі, Києво-Печерська лавра». У 2020 році буферні зони Софії Київської та Києво-Печерської лаври об’єднали в єдину охоронну зону площею 476,08 гектара, до якої увійшли вулиця Хрещатик, Майдан Незалежності, Андріївський пагорб і Володимирська гірка.
У буферній зоні діють суворі обмеження щодо нового будівництва. Проте, як показує практика, це не завжди зупиняє забудовників.
Київ 1651 року очима голландського художника
Виявлення можливих залишків оборонних споруд — привід згадати, як виглядав Київ у XVII столітті. У 1651 році столицю відвідав Абрагам ван Вестерфельд — придворний художник литовського гетьмана Януша Радзивілла.
Того ж року польний гетьман литовський Януш Радзивілл взяв Київ і утримував місто близько місяця. Незважаючи на добровільну здачу, Київ розграбували та спалили у пожежах близько 80% міста. Вестерфельд зробив кілька замальовок київських напівзруйнованих від вогню храмів.
Його панораму «Вигляд Києва з північного сходу» можна вважати єдиним документальним образом цієї місцевості, якою вона була в середині XVII століття. Особливо цінні малюнки: «Козацькі посли в Радзивілла», «Вступ литовських військ до Києва в 1651 році», «Сутичка польської та козацької кінноти під Києвом».
На одному з малюнків ван Вестерфельда зображені руїни Золотих воріт — парадного входу в «місто Ярослава», залишки оборонних споруд якого, ймовірно, тепер знайдені на Ярославому Валу, 10.
Що далі?
Пам’яткоохоронець Дмитро Перов закликає дослідити цю територію та підземелля фаховими археологами. Роботи на ділянці наразі призупинені.
Ця знахідка — черговий доказ того, що під сучасним Києвом ховається багатошарова історія, яка потребує дбайливого ставлення та професійного дослідження.
