Від «Коктейль-холу» до німецької кухні

Історія закладу розпочалася ще у 1949 році, коли на першому поверсі будинку Сироткіна запрацював перший у Києві бар «Коктейль-хол». Відвідувачі могли скуштувати екзотичні для того часу коктейлі: «М’ятний», «Кавовий», «Яєчний», «Шампань-ваніль», «Політ».

Однак під час боротьби з космополітизмом у 1950-х роках заклад ліквідували. На його місці відкрили кафе «Чайка». Пізніше, коли розвивався рух поріднених міст, «Чайку» перейменували на «Лейпциг» на честь німецького міста-побратима. У Лейпцигу відкрили симетричний заклад з українською кухнею під назвою «Київ».

Німецькі страви і радянська реальність

Ресторан «Лейпциг» вміщував до 150 відвідувачів у чотирьох залах на різних поверхах. У верхній залі столи розставили у формі восьмигранника — гості ніби сиділи на балконах і спостерігали за естрадою та танцювальним майданчиком центральної зали.

Інтер’єр закладу відрізнявся від інших київських ресторанів. Стіни покрили пластиком під колір дуба та прикрасили фотографіями Лейпцига. Меню пропонувало нечувані для киян німецькі страви: біфштекс по-гамбурзьки, ескалоп по-німецьки, шніцель «Лейпциг-Буташтек», а також екзотичні блюда — ринц і Хопель-попель.

Особливою популярністю користувався «Італійський м’ясний салат з маринованими сливами». Водночас у меню були звичніші страви: котлета по-київськи та шашлик. До страв пропонували кілька видів пива та шнапс.

Ресторан для обраних

Відвідування «Лейпцига» було недешевим задоволенням. Письменник Олесь Ільченко згадував, що вечеря на дві особи з пляшкою вина коштувала від 10 до 25 рублів — це було чимало, адже середня зарплата становила 90-130 рублів на місяць.

Щоб потрапити до ресторану увечері, треба було заплатити швейцару на вході 10 карбованців і 5 карбованців офіціанту за столик. Разом це дорівнювало вартості повноцінної вечері на двох. Вдень заклад був доступнішим.

Офіціанти заробляли чайових до 20 рублів за вечір. Іноді доводилося давати «на лапу» метрдотелю, щоб той прибрав табличку «зарезервовано» зі столика.

Будинок із загадковими масками

Сам будинок, де розташовувався ресторан, має драматичну історію. Його почали будувати у 1900 році за проєктом архітектора Карла Шимана для Павла Григоровича-Барського, який мріяв звести найрозкішніший будинок у Києві.

Проте грошей не вистачило, і недобудову виставили на торги. Купець Олександр Сироткін придбав будівлю та завершив будівництво. У 1902 році Київ отримав справжню перлину — найвищий на той час житловий будинок висотою 42,5 метра.

У будинку встановили перший у Києві ліфт і систему парового опалення. На першому поверсі працювала кондитерська «Маркіза», яку згадував Михайло Булгаков у романі «Біла гвардія». Тут також були магазини, аптека та мебльовані кімнати «Палермо».

Фасад будинку прикрашають загадкові маски з рогами та крилами. За легендою, купець нібито уклав угоду з нечистою силою, щоб його дім завжди залишався найвищим у місті.

Занепад і сучасність

Наприкінці 1980-х років будинок визнали аварійним. Мешканців комуналок переселили, а ресторан закрили. У 1992 році сталася пожежа, яка знищила частину інтер’єру.

У 1997–1999 роках провели реконструкцію фасадів, відновили наріжну вежу, зруйновану в 1950-х. У 2000-х будівля переходила з рук в руки — планували створити розкішний готель «Лейпциг» на 209 кімнат, потім готель Renaissance Kiev Hotel на 173 номери.

Однак у 2016 році реконструкцію заморожено через фінансові труднощі власників. Зараз будинок стоїть порожній, хоча зовні виглядає респектабельно після реставрації фасаду.

Чому це важливо знати

Ресторан «Лейпциг» був частиною культурного життя радянського Києва протягом кількох десятиліть. Це місце, де кияни могли скуштувати незвичну німецьку кухню та відчути себе частиною міжнародної спільноти навіть за «залізною завісою». Історія закладу нерозривно пов’язана з будинком Сироткіна — однією з найкрасивіших архітектурних пам’яток столиці, яка досі чекає на своє відродження.