Проблеми з тролейбусом

Щебетюк розповів, що змушений був їхати з басейну до станції метро «Арсенальна» на двох тролейбусах, оскільки автобуси доводиться чекати «вічність». Вийти на зупинці він не зміг: водій зупинився далеко від бордюру, а його прохання під’їхати ближче не почув. Лише втручання небайдужих пасажирів допомогло зупинити транспорт.

Досвід у метро

У підземці Щебетюк зіткнувся зі ще більшою ізоляцією. Його супроводжували двоє-троє охоронців метрополітену, пояснюючи це «захистом інших пасажирів». Це, за його словами, створювало відчуття несвободи: «наче у тебе відібрали волю, повʼязали і тягнуть куди і як захочуть».

Чужий біль поруч

Активіст згадав й інші випадки, які бачив цього дня. Жінки тягнули дорослого сина з милицями сходами, бо не було жодних умов для його безпечного пересування. На «Святошині» чоловік із поламаною ногою не зміг скористатися ліфтом — кнопка виклику не працювала, тож він попрямував сходами.

Контраст і несправедливість

Щебетюк підкреслив абсурдність ситуації: комусь у метро нав’язують примусове супроводження, а тих, хто реально потребує допомоги, просто ігнорують.

Чому це важливо знати

Ця історія вкотре показує, що доступність транспорту в Києві залишається системною проблемою. Наявність ліфтів, пандусів і сервісів на папері не означає їх фактичної роботи. Для людей з інвалідністю пересування столицею досі пов’язане з приниженнями та ризиком для життя.