Цехи, заводи й ціна фізичної праці

Основа виставки — багаторічні спостереження художника за столярними, зварювальними та ливарними цехами. Людська праця в них постає водночас фундаментом цивілізації та інструментом виснаження. Литвиненко виріс між індустріальними містами — Кривим Рогом, Зеленодольськом і Маріуполем, тож поєднує в роботах досвід фізичної роботи, соціальної вразливості та бажання зберегти творчість як форму особистої свободи.

Проєкт говорить про те, як різні політичні й економічні системи — від індустріального соціалізму до сучасного капіталізму — використовують людський потенціал. У центрі уваги — інженери, музиканти, викладачі, архітектори, художники, чиї здібності часто лишаються незатребуваними через потребу виживати. Назва виставки стає метафорою контрасту між виснаженням одних і комфортом інших.

П’ять ліній міграції однієї родини

Окрема тема проєкту — міграція як спільний досвід кількох поколінь. Виставка простежує п’ять умовних ліній переміщення: від нездійснених мрій про еміграцію до сучасних вимушених переїздів у межах Європи. Особиста історія художника перетворюється на ширший портрет суспільства, для якого міграція стала частиною культурної та соціальної реальності.

Хто такий Євгеній Литвиненко

Художник народився 1987 року в Кривому Розі, живе й працює в Києві. Працює з аплікацією, живописом і графікою: створює композиції з вирізаних паперових форм, розфарбованих гуашшю, аквареллю чи тушшю. Брав участь у міжнародних виставках iSaloni у Мілані, Maison & Objet у Парижі, Decorex у Лондоні, Boutique Design у Нью-Йорку та Zurich Design Weeks. Його роботи зберігаються в приватних колекціях в Україні та за кордоном, а також у колекціях Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка і Київської картинної галереї.

Раніше ми писали

• Вишиванки в еміграції: колекція Марії Урбан-Вовк у Музеї Гетьманства
• Музеї, театри й бібліотеки Києва: що відвідати з 21 по 27 вересня