Вісімнадцять років тому на Андріївському узвозі з’явився перший у світі пам’ятник Михайлу Булгакову. Скульптор Микола Рапай працював п’ять років, щоб створити монумент біля будинку, де письменник провів дитинство. 19 грудня 2025 року Київрада вирішила: епоха цього пам’ятника завершується, повідомляє КМДА. Рішення про демонтаж приймалося майже чотири роки — з квітня 2022-го. Що варто знати про історію монумента та чому столиця прощається з ним саме зараз.

Що вирішила Київрада

19 грудня депутати Київради підтримали демонтаж 15 об’єктів, пов’язаних з Росією та СРСР. Серед них — пам’ятники Михайлу Булгакову, Анні Ахматовій, Федору Глінці та Івану Мануїльському.

«Україна має власних видатних діячів, культурних постатей і сучасних Героїв», — заявила заступниця голови КМДА Ганна Старостенко.

За даними КМДА, на сьогодні вже демонтовано 170 з 251 об’єкта. Процес триває з 2015 року, але після початку повномасштабної війни набрав нового темпу.

Як створювали перший монумент письменнику

16 жовтня 2007 року на Андріївському узвозі зібралися кияни. Скульптор Микола Рапай, якому тоді було 73 роки, власноруч зняв білу тканину з бронзової фігури — перший у світі пам’ятник Булгакову постав перед глядачами. До того письменник не мав жодного монумента ні в Росії, ні в інших країнах.

П’ять років Рапай створював скульптуру в таємниці, фінансуючи проєкт за власний рахунок. Пізніше з’явився анонімний меценат, який пожертвував $70 000 на встановлення.

Місце обрали не випадково. У будинку №13 на Андріївському узвозі з 1906 по 1922 рік жила сім’я професора Опанаса Булгакова — батька письменника. Михайло провів тут дитинство та юність (1906-1913 роки), саме ці роки згодом описав у романі «Біла гвардія».

Зараз у будинку працює Літературно-меморіальний музей Булгакова. Його відкрили у 1989 році — задовго до встановлення пам’ятника.

Чотири роки до рішення про демонтаж

Перші заклики демонтувати пам’ятник з’явились одразу після початку повномасштабної війни.

Квітень 2022: активіст Роман Ратушний закликав «очистити Київ від імперської кіптяви». Серед об’єктів, які він називав, був і монумент Булгакову.

Квітень 2024: Український інститут національної пам’яті визнав Булгакова символом російської імперської політики. Це рішення стало підставою для офіційного розгляду питання про демонтаж. Того ж місяця петиція про знесення пам’ятника набрала понад 6000 підписів — достатньо для розгляду Київрадою.

Жовтень 2024: робоча група Київради підтримала демонтаж. Рішення передали на розгляд сесії.

Листопад 2024: активісти провели акцію біля пам’ятника з вимогою прискорити процес.

19 грудня 2025: Київрада ухвалила остаточне рішення. Пам’ятник демонтують найближчим часом.

Різні позиції киян

Рішення про демонтаж підтримали активісти та громадські організації. Автор петиції Олег Слабоспицький наголошував на порушенні закону про деколонізацію. ГО «Деколонізація.Україна» вимагала пришвидшити процес ще влітку 2025 року.

Водночас Літературно-меморіальний музей Булгакова критикував висновок УІНП. Представники музею стверджують, що в документі є «маніпуляції та фактичні помилки».

Донька скульптора Миколи Рапая, 67-річна Олена Рапай, розповіла:

«Батько працював п’ять років. Він мріяв, що цей пам’ятник стоятиме вічно. Зараз я хочу забрати його — хай буде в родині».

Що буде далі

Пам’ятник Булгакову не має охоронного статусу пам’ятки культури, тому демонтаж відбудеться без додаткових погоджень. Балансоутримувач монумента досі не знайдений — відповідальність за демонтаж візьме на себе КМДА.

Демонтаж триватиме кілька днів. Спочатку скульптуру знімуть з постаменту краном, потім розберуть бронзову основу.

Меморіальна дошка на будинку залишиться. Її демонтаж не планують через ризик пошкодження історичного фасаду будівлі.

Музей Булгакова продовжить працювати з новою експозицією. Директор музею повідомила, що установа зосередиться на дослідженні київського періоду життя письменника без політичного контексту.

Чому це важливо знати

Демонтаж пам’ятника Булгакову — частина ширшого процесу декомунізації Києва, який розпочався у 2015 році та активізувався після 24 лютого 2022 року. Це рішення впливає на культурний ландшафт столиці та відображає зміну ставлення суспільства до радянської спадщини. Для киян це завершення 18-річної історії монумента, який став частиною Андріївського узвозу.