Від 1922 року до радянських репресій і воєнних втрат

Лекція простежила ключові етапи формування колекції: заснування музею у 1922 році та створення Заповідника у 1926-му, радянські вилучення й розпродажі, репресії проти музейників, воєнні втрати та повоєнне повернення частини пам’яток. Яненко показала, як спільна колекція розпорошилася: одні предмети повернулися до Києва після евакуації, інші опинилися за кордоном і досі там перебувають.

Що дають інвентарні книги та старі фотографії

Сьогодні дослідники заповідника відновлюють ці розрізнені біографії предметів за інвентарними книгами, архівними документами й фотографіями. Мета — повернути пам’яткам імена майстрів і дарувальників, місця походження та український культурний контекст. За словами заповідника, через століття після його заснування ця робота триває.

Чому це важливо знати

Виступ у одному з найбільших музеїв світу демонструє, що документація й атрибуція розпорошеної спадщини Лаври ведеться не лише в Україні, а й привертає міжнародну увагу. Для киян це означає, що частина втрачених під час радянських конфіскацій і Другої світової війни предметів може бути ідентифікована та повернута до публічного обігу.

Раніше ми писали

Як ми раніше писали: «ГогольFest» повернувся до Києва вперше за дев’ять років. Також ми повідомляли: Мікродрама: однохвилинний серіал, що ламає гальмо в мозку.