На його думку, ресурси варто було б направити не на капітальний ремонт у класичному вигляді, а на модернізацію вагонів у напрямі збільшення їхньої місткості та комфортності. Він наводить приклад Одеси, яка вже реалізує програму заміни електроніки у тих же «Татрах Т3» та частково модернізує кузови.

Київ, у свою чергу, має досвід створення трисекційних вагонів типу «Кобра» з частково низькою підлогою. Цей досвід можна адаптувати, наприклад, у форматі створення двосекційного трамвая, умовно — КТ3UA-2. Така машина складалася б із нової першої секції з частково низькою підлогою (виробництва Калуша), старої секції з наявного вагона, та трьох візків — з використанням одного немоторного як «бігунка».

Зчленування вагонів передбачається за схемою «Кобр» — вона добре зарекомендувала себе на неідеальних коліях. Щодо електроніки, Скряль вказує на потенціал співпраці із ЗЕАЗ (Запоріжжя), польським Medcom або іншими гравцями, чиї системи знижують споживання електроенергії навіть для вагонів збільшеної довжини.

Оскільки нових трамваїв у столиці закуповують не так багато, а довжина сучасних — 26–27 метрів, саме варіанти секційної модернізації можуть дати друге життя «Татрам» за адекватну ціну.

Чому це важливо знати

Київ потребує системного підходу до оновлення громадського транспорту, зважаючи на обмежені ресурси, війну та зношеність парку. Модернізація трамваїв з урахуванням інженерного потенціалу, досвіду інших міст та енергоефективності — це реальний шлях не лише зберегти транспортну мережу, а й зробити її доступнішою для пасажирів, зокрема маломобільних. Публічне обговорення рішень і альтернатив створює тиск на прозорість процесу та підвищує якість управлінських рішень.