Історії полеглих захисників

Нікіта «П’ятниця»

Дуб під номером 13 Марина Кухар посадила в пам’ять про брата Нікіту з позивним «П’ятниця». За її словами, 13 було його щасливим числом. Хлопець у 18-річному віці пішов служити за контрактом і брав участь у бойових діях на Покровському та Торецькому напрямках, де й загинув цього року.

Його сестра Марина розповіла:

«Про Нікітку я можу сказати, що позитивнішої і добрішої людини, чим він, я не знаю, не знають і побратими. Він мав величезне серце. Він обожнював тваринок, він завжди їх рятував. Він міг витратити кілька тисяч гривень, щоб поїхати додому, бо білки випали з гнізда і їх треба відвезти волонтерам. Це неймовірна людина. І він завжди посміхався».

Артур Ворона

На алеї з’явився і дуб у пам’ять про бійця полку «Азов» Артура Ворону. Він долучився до лав «Азову» ще у 2014 році та був розвідником, хоча рідні про це не знали.

Мама Артура розповіла про нього:

«Як сталося повномасштабне вторгнення, він казав, що все буде добре і головне вірити, що все не дарма і що обов’язково переможемо. Він завжди був світлим, він завжди посміхався. Побратими казали, що під час війни він дуже себе проявляв. Загинув у Маріуполі під час прориву російських колон на “Азовсталь”».

Поховали Артура Ворону лише через 11 місяців після його загибелі. Ця болюча історія очікування рідними на інформацію про долю близьких є спільною для багатьох родин захисників.

Довгостроковий меморіал

56 дубів — це лише початок. Організатори зазначили, що висаджені дерева стануть початком формування довгострокового меморіального маршруту вздовж центральної дороги НВМК. Алея розширюватиметься, зберігаючи пам’ять про кожного загиблого захисника України.

Чому це важливо знати

Алея дубів на Національному військовому меморіальному кладовищі — це живий меморіал пам’яті про 56 загиблих захисників. Дерева, посаджені їхніми родичами, символізують ріст і довготривалу пам’ять. Цей проєкт є частиною меморіальної роботи, яка допомагає вшанувати пам’ять героїв.