Акція мала на меті привернути увагу української та міжнародної спільноти до долі понад 2000 військових, які досі перебувають у російському полоні. Багато з них мають важкі поранення й потребують репатріації. Як зазначила учасниця акції Галина, родини полонених не припиняють боротися, організовують акції та намагаються тиснути на владу для прискорення обмінів.

Серед учасників був Євген — колишній військовополонений, якого звільнили у 2024 році. Він підкреслив важливість моральної підтримки: «Коли дізнаєшся, що тебе не забули — з’являється сила духу». Також на акції виступила Наталія Кравцова — мати бійця «Азову», який досі в полоні. Вона розповіла про двох друзів свого сина — Юрія Лісаконя та Степана Єрьоменка, які загинули в Маріуполі у травні 2022 року, буквально за кілька днів до виходу з «Азовсталі».

Родини не мають точної інформації про місця утримання своїх близьких, скаржаться на відсутність зв’язку, листування та підтверджених даних про стан здоров’я полонених. Учасники заходу наголошували, що оборона Маріуполя була безпрецедентною за своїм героїзмом — гарнізон тримався в повному оточенні без евакуації поранених, боєкомплекту й харчів.

Чому це важливо знати

Пам’ять і підтримка військовополонених — не лише моральний обов’язок суспільства, а й інструмент тиску на дипломатичному рівні. Хода на підтримку захисників Маріуполя є нагадуванням, що тисячі героїв досі перебувають у нелюдських умовах, і боротьба за їхнє визволення має бути невідкладним пріоритетом держави та міжнародної спільноти.