Депутатка спростовує версію волонтерів
Згодом депутатка Ірпінської міської ради Михайлина Скорик спростувала окремі твердження: за її словами, у родини два будинки в районі, що не був під окупацією, батьків притягали до адміністративної відповідальності за невиконання обов’язків щодо виховання, а допомогу від благодійних організацій вони відмовлялися приймати. Рішення про вилучення дітей у жовтні 2025 року ухвалив міський голова через «безпосередню загрозу життю та здоров’ю дітей».
Волонтери частково відновили житло — провели електропостачання, замінили вікна, вивезли сміття й зробили частковий ремонт, проте діти залишаються в інтернаті.
Що каже волонтерка про ситуацію
Валерія Татарчук характеризує вилучення як покарання родини за бідність: «В Україні дітей почали вилучати з родин за бідність. Не за насильство, не за кримінал, а за те, що у батьків немає грошей на ремонт після окупації». Волонтерка наголошує, що замість підтримки у відновленні житла система обрала вилучення дітей і їхнє направлення до інтернату.
За словами Татарчук, родина втратила домівку внаслідок окупації та переїхала до будинку, який потребував ремонту — саме це стало підставою для рішення Служби у справах дітей. Волонтери вже відновили електропостачання, замінили вікна й частково виконали ремонт, проте діти досі не повернулися до сім’ї.
Версія місцевої депутатки: загроза життю дітей
Депутатка Ірпінської міської ради Михайлина Скорик спростовує окремі факти з повідомлення волонтерки. За її твердженнями, у родини Дуліч два будинки, розташовані в районі, який не перебував під окупацією. Допомогу пропонували кілька благодійних організацій і релігійних громад, проте батьки відмовлялися від неї.
Депутатка повідомила, що батьків неодноразово притягали до адміністративної відповідальності за невиконання обов’язків щодо виховання дітей. У жовтні 2025 року міський голова ухвалив рішення про негайне вилучення дітей через «безпосередню загрозу життю та здоров’ю», після чого їх відправили до лікарні для обстеження. У листопаді питання розглядала профільна комісія, однак батьки на засідання не з’явилися.
Що говорить законодавство про вилучення дітей
Згідно зі статтею 170 Сімейного кодексу України, суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків без позбавлення батьківських прав у випадках, якщо залишення дитини в сім’ї «є небезпечним для її життя, здоров’я і морального виховання». Підставами можуть бути ухилення від виконання обов’язків по вихованню, жорстоке поводження, алкоголізм чи наркоманія батьків.
Законодавство України не передбачає бідність як самостійну підставу для вилучення дітей. Як зазначає Українська Гельсінська спілка з прав людини, будь-яке втручання держави в сімейне життя має бути обґрунтованим і пропорційним, а розлучення дітей і батьків допустиме лише за вагомих підстав.
Якщо виникає безпосередня загроза життю або здоров’ю дитини, орган опіки ухвалює рішення про негайне відібрання. Після вилучення служба у справах дітей зобов’язана інформувати структурний підрозділ з питань соціального захисту для надання соціальних послуг сім’ї. Якщо протягом року після вилучення причини не усунуті, служба має вжити заходів до позбавлення батьків батьківських прав.
Чому це важливо знати
Ситуація в Ірпені демонструє суперечності в роботі системи захисту дітей: з одного боку, волонтери звинувачують владу у вилученні дітей через неспроможність родини провести ремонт після окупації, з іншого — місцева депутатка стверджує про реальну загрозу життю дітей і відмову батьків від допомоги. Питання залишається предметом гострої публічної суперечки навколо меж між захистом прав дитини та підтримкою родин у складних життєвих обставинах.
Випадок привертає увагу до проблеми підтримки сімей, які постраждали внаслідок російської агресії: родини втрачають житло через окупацію чи обстріли, опиняються в несприятливих умовах, проте замість комплексної державної допомоги можуть зіткнутися з вилученням дітей.
