Як Віктор Жукович обрав професію рятувальника

Для Жуковича пожежна справа — це не випадковість, а сімейна династія. Його батько працював у пожежній охороні, і Віктор після 9 класу свідомо обрав цей шлях. Спочатку вступив до Вінницького ліцею цивільного захисту, згодом — до Львівського державного університету безпеки життєдіяльності.

Навчання перервало повномасштабне вторгнення. Віктор достроково завершив університетський курс і одразу приступив до виконання обов’язків у Броварах. З того часу його повсякдення — це виїзди на ліквідацію наслідків обстрілів, гасіння пожеж і порятунок людей.

Прибувши на місце виклику, Жукович першим ділом оцінює оперативну обстановку та розподіляє завдання між особовим складом. За його словами, пожежне спорядження, обладнання й техніка — невіддільна частина роботи, але головне — правильне рішення в перші хвилини на місці.

Що сталося під час обстрілу 9 січня у Броварах

Під час масового обстрілу 9 січня караул Жуковича отримав заявку про загоряння житлової будівлі. Коли рятувальники прибули на місце, вогонь уже охопив значну частину будинку. Жителі, які зібралися поруч, говорили, що всередині перебуває сім’я.

Знайти людей було складно — полум’я та дим ускладнювали орієнтування, а мешканці показували в різних напрямках. Після проливання рятувальники виявили вхід до підвального приміщення, де, ймовірно, ховалася родина.

Розбираючи конструкції та гасячи вогонь навколо, Жукович із побратимами спочатку дістали дитину, потім врятували двох жінок та одного чоловіка. Усіх чотирьох передали бригаді швидкої допомоги. Як потім з’ясувалося, родина була у нормальному стані — їх вдалося врятувати вчасно.

За цей порятунок Віктор Жукович отримав відзнаку «За врятоване життя». Як ми раніше писали, під час церемонії нагородження 7 січня 2026 року очільник ДСНС Києва Роман Рудак вручив державні та відомчі відзнаки 30 рятувальникам столичного гарнізону за самовідданість в умовах воєнного стану.

Як пожежно-прикладний спорт допомагає витримати навантаження

Попри щоденну напруженість, Жукович знаходить час на відновлення. У вільний від служби час він займається пожежно-прикладним спортом — специфічним видом, що поєднує роботу з пожежним спорядженням та елементи легкої атлетики.

«Він мені дуже сильно допомагає психічно розвантажитися», — пояснює рятувальник.

Для людей, які щодня працюють у найнебезпечніших умовах і бачать наслідки ворожих обстрілів, такий спорт — не просто фізична підготовка, а інструмент психологічного відновлення.

Що стосується харчування, Жукович зізнається: під час чергувань він надає перевагу швидким вуглеводам — піці, бургерам, шаурмі. Під час пожежних змін організм потребує багато енергії, і фастфуд стає практичним рішенням.

Чому команда для рятувальника — друга родина

Коли Жукович прийшов до 56-ї частини, він майже нікого не знав. Але з часом колектив став для нього другою сім’єю.

«Ми підтримуємо один одного. Якщо у когось трапилася біда, одразу допомагаємо всім, чим можна», — розповідає він.

Ця взаємопідтримка — не формальність. В умовах воєнного стану, коли рятувальники регулярно виїжджають на ліквідацію наслідків обстрілів, довіра до побратимів і відчуття підтримки стають критично важливими. Саме на таких людях, як Жукович, тримається система цивільного захисту Київщини.

Бровари — одне з найбільших міст Київської області, яке фактично межує зі столицею. Місто регулярно зазнає ворожих обстрілів. Як ми нещодавно повідомляли, після обстрілу 14 березня рятувальники три доби розбирали завали у Броварах, залучивши важку техніку та кінологічний розрахунок.

Історія Віктора Жуковича — це історія про сімейну династію, що стала покликанням, і про щоденний вибір рятувати попри все.

Раніше ми писали

Раніше ми повідомляли, що 22 березня дронова атака на Броварщину пошкодила 9 будинків і підприємства. Також ми розповідали, що понад 28 тисяч киян звернулися за психологічною допомогою в пунктах незламності ДСНС.