Що відбувається

В інтерв’ю Radio NV Кудрицький, який очолював Укренерго у 2020–2024 роках, заявив, що з різних країн в Україну надійшла значна кількість генераційних та когенераційних установок — але підключили далеко не всі з них. За його словами, установки потужністю 5 МВт масово розподіляли у невеликі містечка, зокрема у Рівненській та Житомирській областях, де ніколи раніше такого обладнання не бачили.

Ексглава Укренерго навів конкретний приклад: вартість підключення однієї такої установки може становити 15 млн грн — для міста з населенням 10–30 тисяч людей це непідйомна сума, якої просто немає в місцевому бюджеті.

Чому це відбувається

За словами Кудрицького, схема виглядала так: міністерство енергетики «красиво перерізало стрічку», публікувало пости у Facebook про передані потужності — і на цьому вмивало руки. Жодного фінансування підключення, жодного проєкту, жодної проєктно-кошторисної документації. Установки, за його висловом, «досі стоять в основному під парканом, не підключені і не працюють в енергосистемі».

Паралельно існувала системна проблема зі звітністю. Кудрицький зазначив, що на рівні держави й досі немає точної зведеної інформації про стан переданих установок. «Готова до роботи» на практиці нерідко означало лише «привезена», а не змонтована і підключена.

Ця картина підтверджується незалежним розслідуванням: на початку березня видання NGL.media з’ясувало, що понад 40% переданих Україні когенераційних установок досі не введено в експлуатацію. Причини — брак коштів на підключення в місцевих бюджетах, нестача кваліфікованих фахівців і бюрократичні вимоги, які зобов’язують комунальників збирати десятки документів під кожен конкретний об’єкт.

Розрив між звітністю та реальністю

Кудрицький навів показовий приклад маніпуляцій зі статистикою. У вересні 2025 року заступник міністра енергетики Микола Колісник публічно заявляв, що в енергосистемі вже працює 2,3 тис. МВт децентралізованої генерації. Однак після зміни керівництва міністерства виявилося, що реальна цифра — трохи більше 600 МВт.

«Президентський гігават» — програма розгортання розподіленої генерації, оголошена на найвищому рівні, — виконаний менш ніж на 10%, констатував Кудрицький. Певний поступ стався лише завдяки приватному сектору, який самостійно додав 500–600 МВт. «Її дуже мало — і ми з вами побачили минулої зими, що її, на жаль, не вистачає», — підсумував він.

Хто несе відповідальність

За словами Кудрицького, відповідальність лежить на попередньому керівництві Міністерства енергетики — він назвав часи Германа Галущенка та Світлани Гринчук. Саме тоді, на його думку, склалася практика показових перерізань стрічок без реального введення обладнання в дію.

На думку Кудрицького, відповідальність на рівні громад несуть місцеві органи влади та комунальні підприємства — теплокомуненерго, які отримували установки на баланс, але не мали ресурсів для їх запуску.

Що роблять зараз

5 лютого прем’єрка Юлія Свириденко заявила, що Україна вже підключила до загальної мережі понад 1 ГВт когенераційних потужностей, проте визнала: у громадах простоюють технічно готові до запуску установки. Уряд заявив про підготовку до наступного опалювального сезону — і децентралізована генерація залишається в переліку ключових пріоритетів.

Водночас із зникненням USAID у 2025 році, яке постачало переважну більшість цих установок, Україна втратила головного донора програми енергетичної безпеки. Відновити темпи розгортання когенерації тепер доведеться власними силами та через нові партнерські механізми.

Чому це важливо знати

Ситуація з когенераційними установками — це не технічна, а управлінська проблема. Обладнання є, воно передане безкоштовно, але через відсутність координації між центральними і місцевими органами влади мільярди гривень еквівалентної допомоги фактично знецінюються просто неба.

На тлі продовження війни та постійних ударів Росії по енергетичній інфраструктурі кожна непідключена установка — це відключення для тисяч людей, яких можна було уникнути. Для Київщини та столиці ця проблема особливо актуальна: як ми раніше писали, київські ТЕЦ не зможуть відновити повну потужність після ударів цієї зими, а отже, децентралізована генерація є не доповненням, а необхідністю.

Раніше ми писали

У січні 2026 року ми розповідали, як Київ отримав перші когенераційні установки від Німеччини — обладнання, яке одразу запустили для живлення лікарень і шкіл. Також ми писали про те, як Київрада розглядала план енергостійкості столиці, де децентралізована генерація є ключовим елементом підготовки до наступного опалювального сезону.