Роза: із черкаського села до Києва

Шарлотт, іноземка, яка переїхала до України, захотіла взяти собаку з притулку. Роза була знайдена в селі на Черкащині разом із сестрою — найімовірніше, її збила машина, адже у неї була травма кульшового суглоба. Подруга колеги прихистила пса, відвезла до ветеринара, а потім привезла до Києва шукати новий дім. Через травму та серйозні проблеми зі шкірою Розі було складніше знайти родину. Проте Шарлотт і собака кілька тижнів «ходили на побачення» — гуляли разом, щоб переконатися у взаємному комфорті.

Мара: любов із першого лизка

Катя з дитинства мріяла про собаку, але батьки не дозволяли. Поштовхом стало те, що Шарлотт залишила їй Розу на два тижні під час відпустки. Переконавшись, що впорається, Катя почала переглядати сторінки притулків. Там вона й знайшла Мару — та вибігла назустріч і лизнула руку, і Катя одразу зрозуміла: «Це моя собака». Нещодавно виповнився рік, як вони разом; зараз Марі два з половиною роки.

Копі: пес із дитячого майданчика

Міккі побачив свого майбутнього собаку уві сні — і за три дні дівчина зателефонувала: схоже, вона бачила саме його. Копі жив на дитячому майданчику одного з київських житлових комплексів. Міккі познайомився з ним увечері, але не забрав одразу — вирішив повернутися наступного дня. Пес чекав. Того ж дня Копі потрапив до ветеринара: лікарі розповіли, що вже бачили його раніше — різні люди привозили вуличного пса на огляд, але господаря в нього не було.

Чому це важливо знати

Усі три історії поєднує одне: перед тим як забрати тварину додому, майбутні господарі не поспішали — знайомилися, гуляли разом кілька тижнів або поверталися по пса не одразу, щоб переконатися у взаємній довірі. Фахівці притулків радять саме такий підхід: адаптація вуличної чи притульної тварини часто триває довше, ніж здається, і потребує терпіння з обох боків.

Раніше ми писали

Як ми раніше писали, на ВДНГ понад 500 тварин шукали дім на AdoptMe Days, а також розповідали, як глухий пітбуль Дрейк, врятований перехожими на Дарниці, тепер має нову сім’ю.