Це свято символізує верховенство права, права людини та державний суверенітет, а його витоки сягають ще козацької епохи.

Витоки українського конституціоналізму

Першим конституційним актом української історії вважається Конституція Пилипа Орлика 1710 року — «Договори і Постановлення Прав і вольностей Війська Запорозького». Вона вже тоді визначала розподіл влад (законодавча, виконавча, судова) та обмеження повноважень гетьмана — що робить її одним із перших зразків модерної конституції у світі.

У ХХ столітті важливим етапом стала Конституція Українсько Народної Республіки (Статут про державний устрій, права і вільності УНР) (1918), створений під проводом Михайла Грушевського, коли було проголошено незалежність та закладені засади демократичної державності. Попри недовгу дію, цей документ залишається важливим свідченням боротьби українського народу до незалежності.

Також були конституції ЗУНР, Карпатської України та чотири редакції радянських конституцій, остання з яких (1978 року) діяла аж до 1996-го.

Народження чинної Конституції (1996)

Після ухвалення «Декларації про державний суверенітет України» 16 липня 1990 року, Конституційна комісія працювала шість років — результатом стала Конституція України, ухвалена 28 червня 1996 року о 9:20 ранку після безперервного 24-годинного засідання. За неї проголосували 315 депутатів, що більше за необхідний конституційний мінімум (300 голосів).

Ця історична подія увійшла в історію як «конституційна ніч». Головним речником був Михайло Сирота, якого називають «батьком Конституції». Саме він представляв текст документу по статтях перед Верховною Радою.

Зміни до Конституції

Конституція змінювалася декілька разів, однак будь-які правки мають пройти сувору процедуру: 2/3 або 3/4 голосів, залежно від розділу. Існують також обмеження: зміни не допускаються у воєнний час або якщо йдеться про права людини, територіальну цілісність, незалежність України (стаття 157).

Крім того, стаття 64 дозволяє тимчасове обмеження окремих прав і свобод, але лише з чітким зазначенням строку обмежень.

Чому це важливо знати

У 2025 році Конституція України залишається не просто юридичним документом, а символом суверенітету, громадянської єдності та правової незламності в умовах війни. Її історія — це послідовне утвердження права українців на самоврядування, гідність і свободу.

Роль Конституції як «контракту нації з самою собою» стала ще важливішою у період російської агресії. Ухвалення Основного Закону в 1996-му, після шести років боротьби за новий державний курс, демонструє високу політичну волю та здатність українського парламенту до історичних рішень.

Сьогодні цей документ — не лише юридичний фундамент, а лакмусовий папірець легітимності влади, меж її повноважень і гарантій для громадян, які захищають країну на фронті або підтримують її в тилу.