Що саме знайшли дослідники
За даними ДІАЗ, йдеться про частину монастирського муру на схилах Замкової гори (Киселівки), довжина якої становить близько 30 метрів. Як зазначив очільник Заповідника Роман Маленков, складний рельєф місцевості у ХІХ–ХХ століттях завадив її повному демонтажу, завдяки чому фрагмент зберігся донині.
Дослідники обстежили схили з трьох боків гори, ідентифікувавши залишки саме з південного боку, де раніше густі зарості приховували мур. Восени, коли листя опало, стіну вдалося побачити з відстані.
Історичний контекст
У 1834 році монастир отримав територію на Киселівці «для розведення саду та влаштування цвинтаря», яку тоді обнесли дерев’яною огорожею за проєктом Людвіка Станзані.
У 1840–1850-х роках дерев’яну огорожу замінили на муровану — проєкт виконав архітектор Павло Спарро.
Стіна мала до трьох метрів висоти, до 60 см товщини та була зведена з жовто-рожевої цегли. Її конструкція включала квадратні стовпи та монолітні стінові прогони з уступчастим карнизом. Через зсуви ґрунту частину муру розібрали ще у ХІХ столітті, а до нашого часу збереглися лише окремі фрагменти.
Виявлена ділянка підтверджена клеймами цегли з написом «КП 1843».
Неочікуване відкриття — невідомі підземні конструкції
Під час огляду території дослідники натрапили на невідомі підземні склепіння. Це можуть бути:
- господарські льохи,
- монастирські гробівці,
- або інженерні колектори для стоку талої та дощової води.
Остаточну версію можна буде встановити після детального вивчення. За словами Романа Маленкова, місця входів розташовані у важкодоступних точках, що може свідчити на користь технічного призначення.
Подальші плани дослідження
У заповіднику заявили, що віднайдений фрагмент планують обміряти, нанести на карту та дослідити прилеглі підземні простори. Фахівці наголошують, що це відкриття допоможе уточнити межі історичної території та відтворити спадщину Подолу середини ХІХ століття.
Чому це важливо знати
Знахідка допомагає реконструювати маловідомі сторінки історії Флорівського монастиря та Замкової гори — одного з найцінніших культурних ландшафтів Києва. Виявлення збережених фрагментів муру та незадокументованих підземель відкриває можливість подальших досліджень і збереження історичного середовища. Це також дає змогу краще зрозуміти структуру та межі монастирського комплексу XIX століття.
