Як проходила акція

Учасники акції стояли з плакатами, на яких було написано: «Моє серце не святкує, доки наші в полоні», «Поверніть! Не мовчіть!», «Третій рік між небом і землею», «Тату, ми тебе чекаємо». Люди тримали фото рідних, прапори військових частин і квіти.

Багато хто приїхав із різних міст України. Серед них — Олена з Полтави, син якої безвісти зник 19 вересня 2024 року біля села Бердичі Покровського напрямку.

«Я знаю, що він живий. Я чекаю і не здамся», — сказала жінка.

Що говорили учасники

«Я ходжу на акцію пів року, — розповіла учасниця Дарія. — Це важливо, бо ми підтримуємо сімʼї, які чекають своїх близьких із полону. Коли військові повертаються, їм неймовірно приємно знати, що їх тут чекали, адже в полоні їм часто казали: “Ніхто тебе не чекає”».

Світлана, яка чекає чоловіка вже четвертий рік, додала:

«Нам кажуть, що Росія не видає, але влада повинна зробити неможливе».

Що відомо про обміни полоненими

Останній, 69-й обмін полоненими між Україною та Росією відбувся 2 жовтня. Додому повернулися 185 українців — військові ЗСУ, Нацгвардії та Держприкордонслужби, зокрема оборонці Маріуполя та нацгвардійці, які охороняли Чорнобильську АЕС. Також звільнили 20 цивільних громадян.

За даними ГУР, від початку повномасштабного вторгнення Росії Україна провела 68 обмінів, у межах яких звільнено понад 7 тисяч людей.

Чому це важливо знати

Такі акції нагадують суспільству, що війна триває не лише на фронті — у російських тюрмах досі залишаються тисячі українців. Публічна підтримка родин полонених допомагає зберегти увагу до теми обмінів і тиснути на державу-агресора дипломатичними шляхами.