Вартість житла підскочила: оренда «однушок» зросла до 29% у містах України

За даними аналітиків, власники житла масово переписують цінники — і виключно вгору. Це реакція на вибуховий попит, демографічні зрушення та загальну турбулентність ринку.

Найбільше зростання зафіксовано в Одесі — +29%, середня ціна оренди тут тепер 11 000 грн на місяць.

Де і скільки зараз коштує зняти квартиру

Найдорожчі міста для оренди 1-кімнатної квартири:

• Ужгород – 18 700 грн
• Київ – 18 000 грн
• Львів – 17 500 грн

Найдешевші:

• Харків – 4 000 грн
• Запоріжжя – 5 000 грн
• Миколаїв – 5 650 грн
• Кропивницький – 7 000 грн

Як змінилися ціни по регіонах:

• Одеса – +29%
• Дніпро – +10%
• Київ, Рівне – +9%
• Львів, Хмельницький – +3%
• Ужгород – +1%
• Інші міста – без змін

Середній діапазон цін на оренду «однушок» по Україні: від 4 000 до 18 700 грн.

Інвестувати в житло вже не вигідно — думка експерта

Сергій Фурса, економічний аналітик, зазначив, що вкладання грошей у житло вже не є безпечним способом інвестування:

«Раніше цей ринок міряли по Києву. Але тепер усе залежить від воєнних дій, а отже — ринок став непередбачуваним»

Законодавче оновлення: що змінить новий закон про житлову політику

У Верховній Раді вже зареєстрований урядовий законопроєкт №12377 «Про основні засади житлової політики». За словами Олени Шуляк («Слуга народу»), документ має вирішити гострі проблеми житлової сфери, що досі регулюється Житловим кодексом 1983 року.

«Нинішня система застаріла. Необхідна нова рамка політики — і для державного, і для соціального, і для приватного житла», — пояснила Шуляк.

Чому це важливо знати

Різке зростання цін на оренду в українських містах — це не просто коливання ринку нерухомості. Це симптом глибших процесів: демографічних зсувів, міграційних хвиль, колективної невизначеності щодо майбутнього.

Для сотень тисяч людей — переселенців, молодих сімей, студентів — питання «де жити» перетворилося з побутового на екзистенційне. Коли оренда однокімнатної квартири з’їдає 70-80% доходу, це вже не житлова проблема, а пастка бідності.

Держава ж досі оперує інструментами з минулої епохи. Відсутність адекватної житлової політики, що враховує воєнні реалії та масові переміщення населення, створює бомбу уповільненої дії — і для соціальної стабільності, і для економічного відновлення країни.