Літературний сквер знову на сесії Київради: активісти бачать загрозу забудови
Сьогодні, 5 листопада, на сесії Київради знову планують голосувати за проєкт рішення № 08/231-45/ПР щодо Літературного скверу. За словами захисників скверу, документ передбачає відокремити від зеленої зони дві ділянки, які разом становлять 13% її площі, пише «Спадщина» у фейсбуці. Минулого разу, наголошують автори допису, проєкту забракло лише кількох голосів депутатів.

Найважливіше про Київ — у Telegram
Тривоги, тарифи, транспорт — коротко і без спаму
Хто претендує на ділянки скверу
На обидві ділянки, за даними «Спадщини», вже понад 10 років претендує ТОВ «МЖК «Оболонь». Ця ж компанія, нагадують активісти, намагається звести багатоповерхівки на землі біля Голосіївської вежі.
Як стверджують автори допису, свої плани щодо скверу забудовник реалізує через Інститут геологічних наук НАН України. У 2004 році Київрада виділила інституту ділянку для експлуатації та обслуговування адміністративних будівель і господарських споруд. Натомість, за версією «Спадщини», інститут передав її забудовнику в обмін на частину квартир у майбутньому житловому комплексі.
Водночас у травні, коли Київрада вперше розглядала цей проєкт, активісти повідомляли, що ТОВ «МЖК «Оболонь» відмовилося від оренди землі на території скверу і спірні ділянки перебувають у комунальній власності.
Навіщо в проєкті пункт про «вільний проїзд»
Окремо захисники скверу звертають увагу на пункт 4.4 проєкту рішення. Він зобов’язує забезпечити вільний проїзд і прохід до суміжних землекористувачів.
На думку «Спадщини», фактично це створить коридор через сквер для важкої будівельної техніки. Причина в тому, що на суміжній ділянці вже викопано котлован під майбутній житловий комплекс.

Що каже пам’яткоохоронець Дмитро Перов
Про сьогоднішнє голосування напередодні ввечері написав і пам’яткоохоронець Дмитро Перов. На його думку, Літературний сквер фактично передають під забудову.
Перов нагадує, що в червні Департамент охорони культурної спадщини КМДА, який очолює Марина Соловйова, проголосував за включення скверу до Переліку пам’яток. Однак, за його словами, під охорону взяли лише частину скверу, чим фактично легалізували зменшення зеленої зони. Тоді Перов застерігав, що це рішення стане основою для поділу скверу та його забудови.
Тепер, наголошує пам’яткоохоронець, Віталій Кличко виносить на сесію Київради питання, за яким частину скверу включать до його меж, а іншу передадуть під забудову. Ідеться про пункт 116 розділу 3.2.4 порядку денного: надання КО «Київзеленбуд» земельних ділянок у постійне користування для експлуатації скверу на розі вулиць Михайла Коцюбинського та Олеся Гончара у Шевченківському р-ні.
Петиція 2024 року і підпис міського голови
У 2024 році міський голова Віталій Кличко підтримав петицію з вимогою затвердити історичні межі скверу та надати йому охоронний статус. Проте саме його підпис, за даними «Спадщини», стоїть під проєктом, який сьогодні винесено на голосування.
Влітку суперечка навколо меж скверу вже кілька разів доходила до Київради. 18 червня, як ми раніше писали, депутати не підтримали проєкт рішення щодо Літературного скверу: за нього проголосували 53 депутати, і цього виявилося недостатньо. Перед тим, 4 червня, консультативна рада Департаменту охорони культурної спадщини КМДА затвердила нові межі скверу на закритому засіданні.
Чим цінний Літературний сквер
Сквер розташований на розі вулиць Олеся Гончара та Михайла Коцюбинського у Шевченківському р-ні, у буферній зоні Софії Київської. Тут стоїть фонтан Термена, а сама місцина, за словами активістів, тісно пов’язана з історією української літератури ХХ століття: колись тут гуляли письменники.
Зараз, наголошують у «Спадщині», сквер є одним з улюблених місць відпочинку киян і однією з небагатьох зелених зон у центрі міста. Автори допису закликають киян поширювати інформацію та звертатися до депутатів Київради і КМДА з вимогою не голосувати за проєкт.
Раніше ми писали
Віталій Гринчук — журналіст і медіаменеджер із семирічним досвідом у медіагалузі. Має гуманітарну освіту, яка формує його підхід до роботи з текстом, контекстом і аудиторією. За роки практики пройшов шлях від журналіста до управлінця — поєднує редакційне мислення з розумінням медіапроцесів зсередини.
Усі статті автора →








