Орнамент як мова пам’яті

Центральним елементом артпікніку стало створення вибійок із традиційним кримськотатарським орнаментом орнек. Учасниці власноруч наносили візерунки, занурюючись у культурну спадщину свого народу. Орнек — це не просто декоративний мотив, а символ ідентичності кримськотатарської культури, що передається з покоління в покоління. Через руки й творчість жінки відновлювали зв’язок із домом, який більшість із них змушена була залишити.

Спогади та спільнота

Поруч із мистецькою практикою учасниці ділилися особистими спогадами про Крим. «Кримотерапія» — це проєкт, що поєднує творчість і живе свідчення: кожна історія, розказана під час таких зустрічей, стає частиною колективної пам’яті. На артпікніку були присутні не лише кримськотатарські жінки, а й родини військових — загиблих і зниклих безвісти, — а також громадські діячки. Така різноманітна аудиторія перетворила подію на простір солідарності та підтримки.

Мистецтво як терапія та опір

Назва проєкту — «Кримотерапія» — говорить сама за себе: мистецтво тут виступає інструментом зцілення для людей, які пережили втрату дому, близьких і звичного життя. Артпікнік у Києві став черговим підтвердженням того, що культурні ініціативи здатні об’єднувати громади, давати голос тим, чиї історії залишаються поза увагою, і зберігати живу пам’ять про окуповані території.

Джерело: suspilne.news