Голос, який вдалося зберегти

У записах Катерина Савенко фіксувала, як її родина, сусіди та інші цивільні намагалися вижити під обстрілами, шукали воду, їжу та безпечне місце. Вона описувала зміни в місті, власні страхи, спогади про мирне життя і вчинки людей, які допомагали одне одному. Перед загибеллю жінка попросила сестру: «Знайди щоденник і розкажи всьому світу, що відбувалося в Маріуполі». Записи зберегли, підготували до видання й опублікували окремою книгою за ініціативи Фонду Ріната Ахметова, Музею «Голоси Мирних» і Групи «Метінвест».

Хто говорив про цінність особистих свідчень

Презентація відбулася в межах публічної розмови «Голос, який вдалося зберегти. Як особисті історії стають пам’яттю про війну». Участь узяли голова Наглядової ради Фонду Ріната Ахметова та Музею «Голоси Мирних» Наталія Ємченко, голова Центру громадянських свобод, лауреатка Нобелівської премії миру Олександра Матвійчук, керівник Центру прав людини та меморіалізації війни Київської школи економіки Антон Дробович, головний лікар Маріупольської міської лікарні № 4 імені Ілліча Андрій Серветник та журналіст й історик Олексій Мустафін. Модерував розмову Микола Осиченко — колишній президент Маріупольського телебачення, а ведуча Суспільного Анна Заклецька прочитала уривок зі щоденника.

Андрій Серветник, який працював у лікарні під час блокади, розповів, що записи точно передають повсякденний досвід маріупольців: спершу люди вірили, що все закінчиться за кілька днів, та з кожною сторінкою надії меншало. Олександра Матвійчук наголосила, що такі свідчення допомагають документувати воєнні злочини проти цивільних і відновлювати справедливість — від покарання винних до права бути почутими. Антон Дробович говорив про потребу вже сьогодні створювати умови для належного збереження особистих текстів, аудіозаписів і фотографій, а Олексій Мустафін звернув увагу на відповідальність медіа — передавати такі історії точно, делікатно й без спотворень.

«Катін Цвіт»: якою може бути пам’ять, поки Маріуполь в окупації

За словами Наталії Ємченко, у Музеї «Голоси Мирних» зберігаються понад 12,5 тисяч свідчень людей, які пережили трагедію Маріуполя, а загалом станом на червень 2026 року установі довірили понад 145 тисяч історій. Над виданням команда працювала разом із родиною Катерини Савенко, консультуючись з істориками, психологами та фахівцями з меморіалізації.

Оскільки створити меморіальний простір у самому Маріуполі зараз неможливо, команда проєкту розглядає ідею «Катиного Цвіту» — невеликої символічної інсталяції, натхненної любов’ю авторки до квітів, про які вона часто згадувала навіть під час облоги. Такі простори могли б з’явитися в різних містах світу й нагадувати про Маріуполь та його мешканців — не лише про трагедію, а й про любов до життя, якою пронизаний щоденник.

Де побачити виставку та придбати книгу

Виставка Музею «Голоси Мирних», присвячена «Щоденнику Катерини Савенко», триватиме в Музеї історії міста Києва (вул. Богдана Хмельницького, 7) з 21 липня до кінця серпня. Графік роботи: середа — неділя, з 12:00 до 19:00. Придбати книгу можна на сайті видавництва ІРІО та в найбільших книжкових мережах України. Як ми раніше писали, восени на Хрещатику діяла вулична виставка «Наш Маріуполь» про історію міста від козацької доби до сучасності.

Раніше ми писали, що у Білій Церкві збудують квартал на 1000 квартир для переселенців із Маріуполя, а Довженко-Центр показував документальний цикл «Фортеця Маріуполь» про оборону міста.