Як усе починалося: від купи піску до музейного простору

За словами керівника Державного історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ» Романа Маленкова, ідея проєкту виникла після звернення археолога Івана Зоценка з проханням оглянути фундаменти колись розкопаної надбрамної церкви. «Тоді все нагадувало купу піску на пляжі», — згадує Маленков.

Щоб привести пам’ятку до належного стану, провели близько двох десятків толок — громадських робочих зібрань. До них долучилися небайдужі кияни, активісти, Інститут археології НАН України, ГО «Україна Інкогніта» та ГО «Сміливі Відновлювати». Компанія VIHAREV Architects & Engineers передала 10 тонн гравію, а Комунальний заклад «Центр консервації предметів археології» облікував пам’ятку та надав банери й стенди.

Що розкрили археологи під час досліджень брами

Залишки мурованої монастирської брами XII століття досліджувала у 1998–1999 роках експедиція Інституту археології НАН України під керівництвом доктора історичних наук Гліба Івакіна. Після розкриття підмурки та нижня частина стін були законсервовані й музеєфіковані, а над ними споруджено захисний павільйон.

Дослідження встановили, що на місці брами у X–XI столітті розташовувався могильник. До XII століття в’їзд до монастиря захищала дерев’яна брама, яку згодом замінили на муровану. У XV або XVI столітті її залишки розібрали — після того як вона була зруйнована у другій половині XIII–XIV ст.

Якою була надбрамна церква XII століття

Фундаменти брами зведено з бутового каменю на вапняно-глиняному розчині, стіни — з цегли. Над брамою підносилася одноапсидна надбрамна церква завдовжки 10,82 м та завширшки 8,4 м. Церкву прикрашали фрескові розписи, підлога була викладена з цегли та керамічних плиток. Особливою знахідкою стали понад тисяча кубиків смальти — археологи припустили наявність у храмі мозаїчної ікони. Як ми раніше писали, саме завдяки українській та світовій археології такі пам’ятки Київської Русі стають відомими широкому загалу.

Чому це важливо знати

Відкриття музейно-археологічного простору на території Михайлівського Золотоверхого монастиря — це можливість для киян і гостей міста безпосередньо доторкнутися до автентичних решток середньовічного Києва. Пам’ятка унаочнює понад тисячолітню історію міста та нагадує, що навіть в умовах війни українське суспільство зберігає і примножує культурну спадщину. Простір створено переважно зусиллями волонтерів і меценатів.

Раніше ми писали

Як ми раніше писали, 175 років тому народився Вікентій Хвойка — чех, який відкрив Київ для світової археології. Також ми повідомляли, що у «Софії Київській» відкривається виставка «Світ як текст».