TIME: Зеленський про Трампа, Путіна та “кінець гри” у війні
Понад шість років тому Володимир Зеленський став президентом України. У березневому інтерв’ю журналісту TIME Саймону Шустеру він постає як лідер, виснажений війною, але незламний у переконаннях. Головною темою стало його публічне зіткнення з Дональдом Трампом 28 лютого 2025 року у Білому домі. Зустріч, що мала завершитися підписанням двосторонньої угоди про доступ США до українських мінералів, обернулася скандалом і призвела до замороження американської допомоги.
“Ви не тримаєте карти. Ви граєте у покер зі світовою війною!” — заявив Трамп Зеленському під час прямого ефіру.
“Я захищав гідність України”
Зеленський привіз до Вашингтона не лише політичні аргументи, а й емоційний меседж. У його кейсі були кадри замордованих українських військовополонених. Він не пошкодував, що показав їх Трампу, хоча саме це, за словами американських посадовців, зіпсувало атмосферу:
“Я хотів звернутись до нього як до людини. У нього є родина, діти. Я показав свої цінності. Але розмова пішла в інший бік”.
Символічний подарунок — чемпіонський пояс Усика — Зеленський так і не встиг передати. Його залишили на столі в Овальному кабінеті, де згодом він опинився в особистій їдальні Трампа — тепер це меморіал проваленої дипломатії.
“У тому моменті я захищав гідність України”, — сказав Зеленський. — “І люди це зрозуміли”.
Справді, після сварки його рейтинг підскочив до 70%, а більшість американців, за даними Ipsos, підтримують членство України в НАТО та не довіряють Путіну.
Розчарування та дипломатичний відступ
Однак дипломатична ціна була високою. Наступного дня адміністрація Трампа заморозила військову допомогу, включаючи обмін розвідданими, а спецпредставник США генерал Кіт Келлог заявив:
“Українці самі винні. Це було як вдарити мула палицею по голові. Вони звернули увагу”.
Зеленський публічно не звинуватив Вашингтон, хоча визнав, що моральний стан армії залежить від підтримки союзників. Без доступу до супутникових даних Україна втратила змогу вчасно реагувати на ракетні удари, зокрема під час боїв у Курській області.
“Росія змогла переконати деяких людей у Білому домі через інформацію. Їхній меседж — ніби українці не хочуть миру, і нас потрібно змусити”.
Саудівський прорив
Тимчасове розмороження відбулося лише після 9-годинних переговорів у Джидді (Саудівська Аравія) 11 березня. Команди на чолі з Марко Рубіо та Майком Волтцем з американського боку і Андрієм Єрмаком з українського — врешті домовилися про припинення вогню без попередніх умов. Це стало драматичним розворотом для України, яка ще недавно вимагала гарантій безпеки та повного виведення військ РФ.
“Нам потрібно бути прагматичними. Це не час для ідеалізму”, — визнав Єрмак.
Війна в символах: Мощун і Кремль у вогні
Інтерв’ю завершилося спільною поїздкою до села Мощун — місця, де у 2022 році було зупинено наступ на Київ. Зараз тут проводять меморіальні церемонії. Зеленський зазначив:
“Наші воїни в Мощуні мали співвідношення 1 до 13. Це не пропаганда — це факт”.
На стіні кімнати за його офісом — три картини. Потопаючий російський корабель. Бій на російській території. Кремль у вогні.
“Кожна з них — про перемогу. Цим я живу”.
“Путін не викликає довіри — і це шанс”
Попри тиск, Зеленський не зневірився у переговорах:
“Я не вірю в апокаліптичні сценарії. Чесно, ні”.
Він вважає, що Путіна можна зупинити, бо навіть він боїться Трампа:
“Якщо морквина отруєна — дякувати Богу. Можливо, це й є хитрість цієї дипломатії”.
Але він застерігає: поступки РФ без адекватної відповіді — це не мир:
“Уявіть, що Гітлера вивели б із політичної ізоляції”.
Чому це важливо знати
Це інтерв’ю — не лише про Зеленського, а про поворотну точку у війні. Він бореться не тільки за територію, а за гідність, суб’єктність і майбутнє української державності. Битва за Мощун і переговори у Джидді — це частини одного конфлікту: військового й дипломатичного.
