• Скільки генералів звільнив Сі Цзіньпін? Дев’ять високопоставлених військових виключили з Комуністичної партії Китаю за корупцію та «серйозні порушення дисципліни». Серед них — Хе Вейдун, віцеголова Центральної військової комісії, одного з найвпливовіших органів країни.
• Чому це найбільша чистка з 1976 року? З часів смерті Мао Цзедуна китайська армія не бачила таких масштабних звільнень. За останні три роки позбулися половини вищого командування Народно-визвольної армії Китаю (НВАК), включно з двома міністрами оборони поспіль.
• Чи готовий Китай до вторгнення на Тайвань? Сі Цзіньпін поставив армії завдання бути готовою до захоплення Тайваню до 2027 року. Але масові звільнення генералів показують: китайське військо ще не здатне протистояти США в реальному конфлікті.
• Як це стосується України? Досвід Китаю демонструє слабкість авторитарних систем у підготовці до війни. Корупція та проблеми з лояльністю підривають боєздатність навіть найбільших армій світу — це нагадує проблеми Росії на початку вторгнення в Україну.

Що означають ці чистки для Сі Цзіньпіна: слабкість чи сила?

Сі Цзіньпін застосував жорстку «стратегію обезголовлення» — звільнив найвищих посадовців армії, не вагаючись бити по самій верхівці. З семи членів Центральної військової комісії, яка контролює всі збройні сили Китаю, за останні роки усунули трьох. Найгучніше звільнення — Хе Вейдун, який входив до вузького кола з 24 членів Політбюро.

Західні експерти не можуть дійти згоди: це ознака слабкості Сі чи демонстрація його сили?

Версія про слабкість: Частина аналітиків вважає, що Сі втрачає контроль над армією і навіть побоюється військового перевороту. Масові чистки також викривають його помилки в кадровій політиці — адже саме він призначав цих людей на ключові посади. Якщо половина його призначенців виявилася корумпованою або нелояльною, це ставить під сумнів його здатність оцінювати людей.

Версія про силу: Інші експерти бачать у цьому навпаки — залізну руку диктатора. Джон Цзін, колишній аналітик ЦРУ з аналітичного центру Brookings Institution, стверджує: «Сі може піднімати їх і знищувати. Це зміцнює його владу, а не послаблює». За його підрахунками, з моменту приходу Сі до влади «половину членів НВАК у мундирах звільнили або вони зникли безвісти».

Така публічна розправа з генералами відбиває бажання в будь-якого потенційного наступника 72-річного автократа навіть думати про виклик йому.

Чому армія Китаю не готова до війни зі США?

Найважливіша причина чисток — Сі Цзіньпін не вірить, що його армія готова до великої війни. Попри офіційний наказ бути готовими захопити Тайвань до 2027 року, китайське військо демонструє критичні слабкості.

• Корупція у Ракетних військах: Чистки прискорились у 2023 році після скандалу в Ракетних військах — основній потенційній ударній силі проти США. Іноземні ЗМІ виявили приголомшливий факт: частину балістичних ракет заправили водою замість палива. Гроші за паливо хтось привласнив, а ракети перетворилися на непрацюючий металобрухт. Це означає, що навіть найсучасніше озброєння Китаю може виявитися непридатним у реальному бою.
• За три роки Сі позбувся двох міністрів оборони поспіль — Лі Шанфу та його попередника. Обидва входили до Центральної військової комісії — найвищого органу управління армією. Коли звільняють двох міністрів поспіль, це вже не окремі випадки корупції, а системна проблема у верхівці армії.
• Проблема лояльності: Найтривожніше звільнення — адмірал Мяо Хуа, начальник Департаменту політичної роботи. Його єдине завдання — гарантувати, що армія слухається партію, а не власних генералів. Коли звільняють людину, відповідальну за лояльність, це означає: Сі не впевнений, що армія виконає його наказ про вторгнення на Тайвань.

Як ситуація в Китаї резонує з Україною?

Для України досвід Китаю демонструє кілька важливих уроків:

• Обмеженість авторитарних систем: Навіть найбільша армія світу (понад 2 мільйони військовослужбовців) страждає від системної корупції та проблем з лояльністю, коли влада зосереджена в руках однієї людини.
• Китайська позиція щодо війни: Внутрішні проблеми китайської армії можуть впливати на геополітичні амбіції Пекіну. Якщо Китай не впевнений у своїй готовності протистояти США через Тайвань, це обмежує його можливості активніше підтримувати Росію у війні проти України.
• Тайванський сценарій: Потенційний конфлікт навколо Тайваню у 2027 році може переключити увагу США та глобальні ресурси з європейського напрямку. Для України важливо розуміти ці часові рамки у плануванні власної безпеки.

Що буде далі з китайською армією?

Пленум Комуністичної партії, що проходить з 20 до 23 жовтня 2025 року, має затвердити економічні орієнтири на 2026–2030 роки та нові кадрові призначення. Очікується, що Сі Цзіньпін продовжить зміцнювати контроль над військом через нові призначення лояльних офіцерів.

Експерти прогнозують:

• Продовження чисток на нижчих рівнях командування
• Посилення політичного контролю над армією
• Прискорення військової модернізації для досягнення мети 2027 року
• Зростання напруги у відносинах зі США через Тайвань

Часті питання

• Хто такий Хе Вейдун? Один із двох віцеголів Центральної військової комісії Китаю, член Політбюро (24 особи) — найвищого органу влади після Постійного комітету Політбюро. Його звільнення стало найгучнішим у цій хвилі чисток.
• Чи може Китай напасти на Тайвань раніше 2027 року? Масові звільнення генералів свідчать, що армія ще не готова до великомасштабної операції проти Тайваню, який захищають США. Тому атака до 2027 року малоймовірна.
• Як корупція впливає на боєздатність армії? Випадок із ракетами, заправленими водою замість палива, показує, що корупція може критично знизити бойову готовність навіть найсучаснішого озброєння.

Чому це важливо знати

Ситуація в Китаї демонструє універсальні проблеми авторитарних режимів — концентрація влади веде до корупції та проблем із лояльністю навіть у найпотужніших арміях. Для України це нагадування про важливість прозорості у власних збройних силах та розподілу відповідальності.

Крім того, внутрішні проблеми Китаю можуть вплинути на глобальний баланс сил. Якщо Пекін не готовий до конфлікту через Тайвань, це обмежує його геополітичні амбіції, включно з потенційною підтримкою Росії. Водночас наближення 2027 року створює нові виклики для України у контексті можливого перерозподілу уваги та ресурсів США між Європою та Тихоокеанським регіоном.