L’Express: Сурков, Трамп, Алжир — час припинити заперечувати реальність, вважає економіст П’єр Бентата
«Бачити те, що бачиш, — це гігієна мислення», — пише П’єр Бентата, економіст і викладач права з Університету Екс-Марсель, у блискучій колонці для L’Express. Його заклик простий: час припинити вдавати, ніби загрози не існують.
Росія: відвертий ворог, якого вже не маскують
Бентата починає з аналізу інтерв’ю Владислава Суркова, колишнього радника Володимира Путіна, яке L’Express опублікувало раніше. Він зазначає: «цей кремлівський чарівник уже нічого не приховує». План Росії — прямий і нахабний:
«Росія буде розширюватися у всіх напрямках», — каже Сурков. Його стратегія — брехати, жалітися і нападати на слабших.
«Захід намагається підкорити Україну» — стара мантра, покликана виправдати агресію проти “маріонеткового режиму в Києві”. Навіть якщо це суперечить фактам: українці не зустрічали російські танки квітами, 2/3 вважають РФ екзистенційною загрозою, і більшість підтримує Зеленського.
Ворог називає себе сам — залишилося це визнати
«Сурков описує Росію як брехливу, боягузливу і без честі. Як після цього не назвати її ворогом?» — запитує Бентата.
Проблема, на його думку, не в тому, що загроза зросла, а в тому, що західні демократії бояться її визнати. Бажання уникнути конфлікту веде не до миру, а до поразки.
«Можливо, якби Захід жорстко відреагував ще у 2014 році, війни вдалося б уникнути.»
Алжир, Китай, США: інші ілюзії
Бентата поширює думку далі: заперечення загроз — не лише щодо Росії.
- Алжир: називати його демократією — самообман, коли режим саджає письменників (як-от Буалема Сансаля) і занурений у корупцію.
- США: відмова побачити авторитарні тенденції Трампа шкодить не лише Америці, а й трансатлантичній довірі.
- Китай: ігнорування гібридної війни, яку він веде проти Європи, не зробить його союзником.
Називати речі своїми іменами — перший крок до захисту демократії
«Перевага толерантності не може полягати в тому, щоб заперечувати існування ворогів свободи», — пише автор.
Він звинувачує частину політичного спектру в псевдогуманізмі, що прикриває расизм, сексизм, фундаменталізм або агентство чужих режимів.
- Активісти, які виключають єврейських або мусульманських жінок з боротьби за права — не феміністки, а антисемітки чи ісламістки.
- Ті, хто обґрунтовує обмеження божественними приписами — не віруючі, а фундаменталісти.
- Колишні політики, які працюють на іноземні режими — не експерти, а агенти впливу.
Чому це важливо знати
Заперечення очевидного — головна загроза для західних демократій. Чим довше ми заплющуємо очі на реальність, тим глибше занурюємось у слабкість.
«Називати речі своїми іменами — означає готуватися до спротиву», — підсумовує П’єр Бентата.
Це не про паніку, а про усвідомлення меж, за якими вже не дебатують, а захищаються. Росія, Китай, авторитаризм у США, ісламістські або прокремлівські впливи в Європі — все це реальні виклики, які не зникнуть від мовчання. І тепер кожен має вирішити: чи бачити те, що бачить.
