Головні новини Києва сьогодні

Владислав Сурков — головний архітектор «керованої демократії» в Росії

У 2011 році французьке видання L’Express вперше розповіло своїм читачам про загадкового радника Володимира Путіна — Владислава Суркова, якого в Росії вже тоді називали «російським Макіавеллі» або «Распутіним Путіна» L’Express. Цей 47-річний на той час естет, меломан і політичний інженер залишався поза увагою широкого загалу, але мав величезний вплив на російську політику — від парламентських виборів до створення і знищення політичних партій.

«Блискучий, цинічний, маніпулятивний»: роль Суркова у владі Путіна

«Якщо Путін утримується при владі вже одинадцять років, це багато в чому завдяки інтелекту та безпринципності Слави», — пояснює аналітикиня Carnegie Маша Ліпман.

Сурков розробив концепцію «керованої демократії» — евфемізм, який фактично означає автократію з імітацією багатопартійності та свобод. Він визначає міру критики з боку комуністів (у тандемі з Зюгановим), домовляється з Жириновським і витісняє з системи справжніх опозиціонерів — таких як Борис Нємцов, Каспаров, Касьянов.

Сурков особисто курує «рівень опозиції», каналізує протестні настрої через маріонеткові партії, а реальних противників Кремля позбавляє права участі у виборах — або заборонами, або цензурою в медіа.

Політичний інженер, який створює та знищує партії

Він не просто координує, а конструює політичний ландшафт:

• Партія пенсіонерів — створена під вибори 2003 року для збору протестного електорату, ліквідована одразу після закінчення голосування.
• «Партія справедлива справа» — реанімована у 2011 році для залучення проєвропейського бізнесу. Очолена олігархом Михайлом Прохоровим, але через його «некерованість» — знищена за 5 місяців.

«Є в цій країні ляльковод, який приватизує політичну систему і обманює наших лідерів. Його звуть Владислав Юрійович Сурков!» — заявив тоді Прохоров.

Ідеологія, культура і містифікації

«Для нього єдина свобода — це мистецтво», — вважає професор Річард Саква з Університету Кенту.

Сурков — фанат Тупака Шакура, Гінзберга, Міро і артхаусу. Його роман “Близько до нуля”, виданий під псевдонімом, змальовує політичну корупцію з брутальним цинізмом. Щоб «розкрутити» книжку, Сурков використовував свої зв’язки та фінанси, а постановка за її мотивами отримала нагороди — за його ж участі.

Чеченське походження, Менатеп і богоподібний Путін

Сурков — не виходець із КДБ і не петербуржець, а наполовину чеченець. Своє походження він довго приховував, адже це вважається «перешкодою» до офіційної політичної ролі. Кар’єру почав у банку Менатеп Михайла Ходорковського, потім працював у банку Альфа і на каналі ОРТ.

«Я щиро вірю, що Путін був посланий Богом для Росії», — сказав Сурков у 2011 році на телебаченні Чечні.

Інженер великого повернення Путіна

Після перерви, викликаної конституційною забороною на третій президентський термін поспіль, Сурков готує повернення Путіна до Кремля в 2012 році. Для цього створюється сценарій виборів, політичний фасад та контрольована опозиція.

Його головне творіння — рух «Наші»

У 2005 році, побоюючись повторення «помаранчевої революції» в Росії, Сурков ініціює створення молодіжного руху «Наші» — ультранаціоналістичного прокремлівського формування з тисячами учасників і ядром з хуліганів. Завданням руху було залякування опозиції, контроль вулиці та боротьба з ідеями протесту.

Чому це важливо знати

Владислав Сурков не просто політичний радник — він архітектор авторитаризму в Росії. Його концепція «керованої демократії» стала ідеологічною основою путінського режиму. Сурков створював, регулював і ліквідовував партії, розробляв молодіжні рухи, просував ідеї через культуру, маніпулював суспільною свідомістю — і завжди залишався у тіні. Його діяльність є ключем до розуміння того, як Росія трансформувалась у сучасну автократію, і чому будь-які розмови про «відновлення демократії» без демонтажу цієї системи — ілюзія. Для України та Європи цей приклад — попередження: культура симуляції демократії завжди починається з естетики та ідеології, а завершується насильством та війною.