Попри те що Сі Цзіньпін очолює Китай уже понад 12 років і його ім’я регулярно з’являється в заголовках, багато англомовних все ще кажуть «Джі» замість правильного «Сі». Автор називає це «однією з найбільших мовних дратівливостей» і пояснює, чому це трапляється — і чому це неправильно.

Згідно з піньїнем — офіційною системою романізації китайської мови з 1950-х — звук, позначений літерою «X», читається як «ш» із додатковим наближенням язика до зубів. Тож ім’я «Xi» правильно вимовляється як “Сі” (точніше — як «ші» з легким притисненням). Але англомовні, не знаючи цих особливостей, часто зчитують «X» як англійське «Z» або «J», що веде до помилки «Джі».

«Навіть якщо ви не промовляєте його як “Одинадцять Цзіньпін” (як трапилося в індійському ефірі), “Джі Цзіньпін” — це все одно помилка», — жартує автор.

Як виник піньїнь і що було до нього

Китайські ієрогліфи — це не алфавіт, а система, яка передає сенс, а не звук. Через це їх важко передавати латиницею. З XVI століття західні місіонери й дипломати намагалися розробити системи романізації, зокрема для перекладу Біблії, класичних текстів і дипломатичного листування.

Протягом століть ці системи базувалися на різних діалектах — від нанкінського до пекінського. Найвідоміша довоєнна система — Уейд-Джайлза (Wade-Giles), завдяки якій ми отримали назви Mao Tse-tung і Teng Hsiao-ping. У 1950-х роках команда на чолі з інтелектуалом і пізнішим дисидентом Чжоу Юґуанем (Zhou Youguang) створила піньїнь (Hanyu Pinyin) — фонетичну систему, яка стала державною в КНР із 1956 року.

«Це не просто транслітерація для іноземців, — зазначає Палмер. — Це частина освітньої реформи, що мала допомогти китайцям вивчити стандартну мову та грамоту».

Звідки взявся «X» і чому це «ші», а не «джі»

Літера X у піньїні — це не англійське «ікс», а наближене до «sh» звучання. За однією з версій, цей символ запозичили ще португальські єзуїти, які використовували xerez для позначення звуку, подібного до «ш».

«X у Xi — це як в “шері” (sherry), не як в “Джекі” (Jackie)», — пояснює автор.

У старих системах це ім’я могло б бути записане як Hsi (Wade-Giles), Syi (Yale), або навіть Shyi (Gwoyeu Romatzyh). Але в жодному з цих варіантів Xi не читається як «Джі».

Політика й транслітерація

Використання певної системи романізації довго мало політичне забарвлення. У часи Холодної війни країни, які визнавали Тайвань замість КНР, використовували Wade-Giles. Після офіційного визнання Китаю в 1970-х, міжнародні інституції перейшли на піньїнь — так Mao Tse-tung став Mao Zedong, а Peking — Beijing.

Втім, навіть зараз західна медіасфера ігнорує тональні маркери, не завжди дотримується правил (наприклад, правильне написання Xi’an часто скорочують до Xian), і продовжує плутатися в звуках.

«Тепер, коли навіть Тайвань офіційно використовує піньїнь (з 2009 року), нема виправдань», — вважає автор. — «Це “Сі”, а не “Джі”. Просто запам’ятайте це».

Чому це важливо знати

Правильна вимова імені світового лідера — це не просто жест поваги, а маркер лінгвістичної точності, культурної чутливості та дипломатичної обізнаності. У контексті конфлікту між демократією й автократією важливо не спрощувати й не плутати ключові поняття, зокрема персоналії, через недбалість чи лінгвістичну інерцію.

Для України, яка активно працює з англомовними медіа й прагне зміцнювати свою присутність у світовому дискурсі, вміння чітко орієнтуватися в таких нюансах — ознака зрілої міжнародної комунікації.